Відклонятися, -няюся, -єшся, сов. в. відклони́тися, -ню́ся, -нишся, гл. Кланяться, поклониться, передавать, передать поклонъ. Молодий і молода молються сперту Богу, тоді одклоняються батькові й матері. Та бийся, коню, вибивайся, та на крутий бережечок потішайся, та до ойця, неньки відклоняйся. З України до дівчини козак відклонився. Не відклонившись їм, пійшла скорою ходою додому.
Глуша́н, -на́, м. Глухой человѣкъ. Коли сі кам'яні боги очима бачать, коли сі глушани ушима чують....
Попонудити, -джу́, -диш, гл. Томиться много, тосковать. Cм. нудити. Що я попотужила, що я світом попонудила.
Порозохочувати, -чую, -єш, гл. То-же, что и розохотити, но многихъ.
Роспасти, -су, -сеш, гл. Распустить. Лежить на лаві як спас, і бороду роспас.
Сестрина, -ни, ж. = сестра = сеструня. Була у мене старша сестрина, квіточка рожева на порі.
Убілити, -ся. Cм. убіляти, -ся.
Хмарно нар. Облачно, пасмурно, сумрачно. Хмарно на дворі. Літечко моє святе минуло хмарно. Не дивись так хмарно. Ум. хмарне́нько, хмарне́сенько. Ой ясненько сонце сходить, хмарненько заходить.
Чакан, -ну, м. = рогіз. Чакан росте на лиманищах.
Чубрій, -рія, м.
1) Человѣкъ съ длинными волосами. Переносно: мужикъ. І до нашого брата, простого козака, не хилилась якось.... чубріями звала. Міщанин узиває селянина — очкур, чубрій; а селянин міщанина — салогуб.
2) Названіе вола съ клочкомъ шерсти между рогами.
3) = чуботрус. Такого дам чубрія, щоб не чіплявсь.
