Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

погомоніти

Погомоніти, -ню́, -ниш, гл. Поговорить, побесѣдовать. Чумаки собі й байдуже, а москалі щось погомоніли собі тихенько. Рудч. Ск. II. 171. Парубки погомоніли-погомоніли та й розійшлись. МВ. І. 40. Сядь, погомони. ЗОЮР. І. 48.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 234.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОГОМОНІТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОГОМОНІТИ"
Аби́р! Cм. союзъ А, 6.
Водніти, -нію, -єш, гл. Дѣлаться водянистымъ.
Плавля, -лі, ж. Болотистый лугъ.
Повідточувати, -чую, -єш, гл. Отгрызть (во множествѣ).
Похмарно нар. Пасмурно. Міусск. окр.
Скребтати, -бчу, -чеш, гл. = скребти. Сирота сироту скребче, щоб було животу легче. Ном. № 10715.
Спішок, -шка, м. Ум. отъ спіх.
Телеграф, -фу, м. Телеграфъ. Гн. І. 47.
Удячен, удячний, -чна, -не Благодаренъ, благодарный, признательный. Гол. III. 283.
Упокоїти, -ся. Cм. упокоювати, -ся.  
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОГОМОНІТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.