Блудяжка, -ки, ж. Потаскушка. Честь тоді святилась дуже, накриток карали, коси різали блудяжкам, в погріб запірали.
Гемонський, -а, -е. Демонскій. — Употребляется какъ бранное слово. Не було тоді і чутки про ту гемонську вунію. Гемонські діти.
Кокотіти, -чу́, -ти́ш, гл. Лепетать, болтать. Кокотить, як бойко жовточеревий.
Костер, -тра́, м. 1) Сажень дровъ. 2) Куча камыша, сложенная изъ 30 кіп камыша, причемъ каждая копа́ имѣетъ 60 кулів. Стояв у неї на городі в кострі на зіму очерет.
Насе́рдний, -а, -е. Сердечный. Ти мої рани насердні загоїла, замовила рідним словом, рідною піснею. Не діло мене крушило, а туга насердна.
Огурність, -ности, ж. Строптивость, упорство, упрямство.
Плутощі, -щів, мн. = плутня 2.
Стидкий, -а, -е. Заставляющій себя стыдиться, постыдный. Де ся взяв татарин, стидкий, бридкий, поганий. Сидить стидка з своім милим, да ще й обнялася.
Стояк, -ка, м.
1) Часть ткацкаго станка. Cм. верстат.
2) Часть звіяшок (Cм.).
Цекотати, -кочу, -чеш, гл. О сорокѣ: то же, что и скреготати. Сорока.... цекоче.
