Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

поменувати

Поменувати, -ну́ю, -єш, гл. Поименовать.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 294.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОМЕНУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОМЕНУВАТИ"
Вакелія, -лії, ж. Раст. Polyporus fomentarius, губка огнивная. Вх. Лем. 395. Губка, труть. Угор. Cм. векелия.
Коречний прил. м. коре́чний млин. Водяная мельница съ наливнымъ колесомъ. Kolb. І. 61.
Наньма́ти, -ма́ю, -єш, гл. = наймати. Желех.
Озлість, -лости, ж. Досада, злость. Кульбашного взяла озлість. О. 1861. X. 22. Піддружний з озлістю сказав. Алв. 36.
Понаправляти, -ля́ю, -єш, гл. То-же, что и направити, но во множествѣ.
Розгарюкатися, -каюся, -єшся, гл. = розгарикатися.
Спризба, спри́зьба, -би, ж. = приспа. На спризьбі сидить. Лохв. у.
Улік, -ка, м. = вулік. Ведмідь цілий улік меду припер. Рудч. Ск. Н. 15.
Храбруватися, -руюся, -єшся, гл. = храбрувати. Ентел там сильно храбрувався. Котл. Ен. II. 20.
Шпацір, -ру, м. Прогулка. Котл.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОМЕНУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.