Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

понурити

Понурити, -рю, -риш, гл. Опустить, наклонить, потупить. Як понурив голову мій Гриць, то до самого дому не звів. МВ. І. 64. Очі понурив у землю. Кв.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 312.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОНУРИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОНУРИТИ"
Багатішати, -шаю, -єш, гл. = багатіти.
Вомпити, -длю, -диш, гл. Колебаться, смущаться. В неволі мов в господі спав, на всіх як на своїх дивився, пив, їв, не вомпив, не смутився, а часом і пісні співав. Мкр. Г. 8. Тягли тут пінненьку троянці, не вомпили сициліянці, черкали добре на захват. Котл. Ен. II. 14.
Гу́нька, -ки, ж. 1) = Гуня. Гол. Од. 44, 75. На тім молодці сірая гунька. Гол. II. 59. 2) Гнусящая, говорящая въ носъ женщина. Черк. у.
Джу́лий, -а, -е. Безухій. Джулі вівці. О. 1862. V. Кух. 37.
Засо́вгати, -гаю, -єш, гл. Зашаркать (ногами).
Кохан, -на́, м. = коханець. Вх. Лем. 427.
Одудкуватий, -а, -е. Трубчатый. На городі очерет та й одудкуватий. Н. п. Харьк.
Поливати, -ва́ю, -єш, сов. в. полити, -ллю, -ллєш, гл. 1) Поливать, полить, орошать, оросить. А хто буде явір поливати, той буде мене споминати. Чуб. V. 210. Поливала та ромен-зілля дрібними сльозами. Чуб. V. 336. 2) Глазировать, покрывать, покрыть глазурью (посуду). Шух. І. 264.
Причинити, -ся. Cм. причиняти, -ся.
Ферделинка, -ки, ж. = ділетка. Вх. Зн. 74.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОНУРИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.