Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

верх

Верх, -ху, м. 1) Верхъ. Козел сміливіший — ізліз на самий верх. Рудч. Ск. Вода так через верх ллється. Рудч. Ск. з верху до споду. Съ верху до низу. На версі. Сверху. Коровай накривають рантухом так, щоб різка з яблуками стреміла на версі. Г. Барв. IV. 30. через верх слухати. Невнимательно слушать, пропускать мимо ушей. Як батько казав: «не важся за його йти», то я слухала його через верх. Г. Барв. 277. 2) Поверхность. Верх землі. 3) Крыша, покрышка (шубы). Кожух.... сіронімецький верх. Сим. 227. 4) Верхняя часть, верхній край чего либо. Верхи́. Въ палкѣ верхній конецъ, когда на ней міряються, чья очередь. Ив. 14.у неводі. Верхній край невода. Вас. 186, Браун. 10. 5) Верхушка (дерева, горы, стога и пр.). Kolb. I. 63. Ой у городі конопельки — верхи зелененькі. Мет. 61. А що буря верхи позривала. Грин. III. 418. На дуба зліз, на самий вершечок. Чуб. 6) Крыша; глава церковная. Стоїть церква без верха, у їй людей без числа. Ном. стр. 296, № 196. Стане церковця з трома верхами, з трома верхами, з трома хрестами. О. 1861. XI. Св. 62. твоя хата, а мій верх. Обрядовыя слова новобрачной, подъѣзжающей къ хатѣ мужа, выражающія пожеланіе властвовать въ домѣ мужа. Мил. 123. 7) Дымовая труба, отверстіе для выхода дыма изъ печи. Мій верх і заткало. Ном. № 2575. Ти думаєш, дурню, я тебе кохаю, я такими дурнями верхи затикаю. Н. п. Верхи́ труси́ти. Трубы чистить. Сим. 130. 8) Верха́ми = Ве́рхи. А москалі їй назустріч, як один, верхами. Шевч. 85. Не їдь до мене трьома верхами, приїдь до мене трьома возами. Грин. III. 266. 9) Верхъ, излишекъ. Вас. 191. Ум. вершок, вершечок.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 139.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЕРХ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЕРХ"
Блуканина, -ни, ж. Блужданіе, постоянное блужданіе; скитальничество.
Болещ, -щі, ж. Болѣзнь; переносно: скорбь, огорченія. Ви, любощі, ви, немощі, хуже тої ви болещі: од болещі зіллє маю, од любощей уміраю. Чуб. V. 58. Чаще во мн. ч.: болещі. Все у їх вкупі: болещі і радощі: МВ. ІІ. 172.
Жа́лоба 2, -би, ж. = скарга.
Кусник, -ка, м. = кусок. Желех.
Мисли́вий, -а, -е. 1) Любящій заниматься охотою. 2) = мисливець 1. Гукнув, щоб скоріш мисливі збірались — на полювання поїде. Рудч. Ск. II. 116. 3) Способный. Мнж. 185. Умный, находчивый. Пилипиха усю пригоду нашу знала, а ради не знаходила, хоч яка була мислива собі. МВ. ІІ. 148. 4) Гордый, неприступный, своенравный. Ум. мисли́венький. Ні ради в вас, ні поради не спита, не шукає; поводиться, як той пан з підданками. — Що 'тсе ти, любко, що 'тсе? Може він трохи і мисливенький собі вдався, та він же на те і розумний у нас. МВ. ІІ. 80.
Начальницький, -а, -е. Начальниковъ, начальническій. Желех.
Панок, -нка, м. Мелкопомѣстный помѣщикъ. Василь, як москаль, став на самім переду, де звичайно стоять на селах панки да підпанки та попаді з дочками. Левиц. І. 13. Ум. паночок.
Поскребти, -бу, -бе́ш, гл. Поскресть.
Приощажати, -жаю, -єш, сов. в. приощади́ти, -джу́, -ди́ш, гл. Сберегать, сберечь, приберегать, приберечь. Я приощажала на зіму капусту. Н. Вол. у.
Сірочуватий, -а, -е. Сдѣланный изъ свиной кожи. Сірочуваті постоли. Добруджа.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВЕРХ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.