Відзімувати, -му́ю, -єш, гл. Перезимовать.
Дви́нути, -ну, -неш, гл. 1) = Двигнути. Ой чи вийду на танець, — від стараго буханець в потилицю, або в спину, що й ногами вже не двину. 2) Отправиться, двинуться. Сам не знаю, чи полицю тесати, чи до дівчини на всю ніч махати, закину я вражу бардину, сам до дівчини на всю пічку двину. І двинув він (Оврам) звідтіля в гори. 3) Выстрѣлить. От ми поставили перед ними артилерію, та як двинули з гармат, так бісова черкесня вростіч, та тіка, аж не потовпиться. 4) Ударить сильно. Я як двину її (собаку) зо всього маху навідлі бичем по морді, так вона на місці й перекрутилась. 5) Выстроить. На хуторі (Максим) зараз же на перше літо двинув будинок, мов панські хороми.
Звідко́ли нар. Съ какихъ поръ.
Куку! меж.
1) Выражаетъ крикъ кукушки. Вилетіла зозуленька да крикнула куку!
2) Употребляютъ дѣти, когда, спрятавшись, подаютъ голосъ, чтобы ихъ замѣтили. А пуку!
Переходка, -ки, ж. Мостикъ? Через сине море ой там кладка дубова, переходка ялова.
Пороспинати, -наю, -єш, гл. То-же, что и розіп'ясти, но во множествѣ.
Проплакати, -чу, -чеш, гл.
1) Проплакать.
2) Выплакать. Висохну од жалю і проплачу очі, тебе не забуду а ні вдень, ні вночі.
Скориняти, -няю, -єш, гл. = скорняти. Порубаю калиночку, бо вмію, скориняю Парасочку, бо смію.
Талірчина, -ни, ж. Уничиж. отъ талірка.
Упокійний, -а, -е. Спокойный. Упокійної, святої землі не побачить.
