Випроваджувати, -джую, -єш, сов. в. випровадити, -джу, -диш, гл. 1) Отправлять, отправить. Тую бабину дочку випровадив свиней напувать. Тоді випровадили його додому. 2) Провожать, проводить. Випровадь мя ко Дунаю. Вона його за ворота собаками випровадила.
Гіркий, -а, -е. 1) Горькій на вкусъ. Гіркий полинь. 2) Ѣдкій, донимающій. Не лай мене, моя мати, гіркими словами. 3) Несчастный, бѣдственный, горькій. Гірка доля. Гіркий світ, а треба жить. 4) Сопровождаемый горестью, неутѣшный, горькій. Облилася Морозиха гіркими сльозами. Забудь ласощі, паслін і цибулю, а за гірку твою працю візьми під ніс дулю. 5) Употребляется часто съ подразумѣваемымъ существительнымъ. Схилившись на стіл, облився гіркими (сльозами), потім устав. Та синові за гіркого (шага) медяник купила. Не дає перевести дихання і через край гіркої (долі) наливає. гіркий лопу́х. Раст. Lappa major. Cм. лопух. Ум. гіренький, гіркенький. Сравн. ст. гірший, гірчіший. Гіренький мій світ.
Згальмува́тися, -му́юся, -єшся, гл. Сбиться съ толку, свихнуться. Далі що йому робити? Зовсім згальмувався: як ні за що стало пити — гавкати нанявся.
Зміястий, -а, -е. Змѣевидный. Отари нівечив зміястими стрілами.
Ірвати, ірву́, -ве́ш, гл. = рвати. Ірви тісто та в молоко кидай.
Мурі́г, -ро́гу, м. = моріг. Зелений як муріг. І двір його мурогом заріс. Ум. мурожок.
Одурити, -рю́, -риш, гл. Провести, обмануть. А найкраще б зробив св. Петро, як би одурив чорта, бо одурити таку погань нема гріха.
Остріха, -хи, ж. = острішок 1. Кішка скрізь по-під остріхою на горищі бігає.
Розсипати, -па́ю, -єш, сов. в. розсипати, -плю, -плеш, гл. Разсыпа́ть, разсы́пать. Породила мене мати на біду, розсипала м орішеньки на льоду. Розсипала я на його чимало карбованчиків.
Стілець, -льця, м. 1) Стулъ. з стільця зіпхнути. Спихнуть со службы. на дво́х стільцях сиді́ти. Двоедушничать. 2) Деревянные брусья, на которыхъ вѣтряная мельница стоитъ и поворачивается. 3) Ткацкій снарядъ для вязанія начиння, тоже, что и лавка 3. Двѣ раздвигающіяся на перепонці ножки, на каждой изъ нихъ вверху горизонтальная по́душка (шпуга), концы противоположныхъ подушо́к соединены шо́хтами, посрединѣ на подушках, параллельно шохтам лежитъ шкво́рень, проходящій сквозь двѣ кобилки, — трехугольныя дощечки, стоящія ребромъ и опирающіяся на шохти. 4) Родъ подставки изъ лежащаго на плоту бревна подъ рулевое весло, которое вращается на шипѣ, вдѣланномъ въ этотъ стілець. Cм. керма. 5) Мѣсто, на которое спускаются гуцульскими древорубами съ горъ срубленныя деревья и съ котораго ихъ свозятъ; столець вымощенъ бревнами, чтобы летящія съ горъ деревья не вбивались въ землю. Ум. стільчик.
