Вимішувати, -шую, -єш, гл.
1) сов. в. вимішати, -шаю, -єш. Вымѣшивать, вымѣшать, промѣшивать. Треба добре вимішувати в грубі. Дівка зле вимішає лемішку.
2) сов. в. вимісити, -шу, -сиш. Вымѣшивать, вымѣсить.
Гуня́ти, -ня́ю, -єш, гл. = Гугнявіти.
Доскрипі́ти, -плю́, -пи́ш, гл. Доскрипѣть. А що, доскрипіло, поки не луснуло: я казав, що обід лясне.
Кобилка, -ки, ж. 1) Ум. отъ кобила. Тарадайка торкоче, кобилка бігти не хоче. 2) У гребенщиковъ: инструментъ для нарѣзки зубьевъ гребня. 3) Ручка весла (гребки), перпендикулярная къ ло́паті (на днѣпровскихъ лодкахъ, дубахъ). 4) Часть лука, употребляемаго шерстобитами. Cм. лук. 5) Подставка для струнъ у скрипки, бандуры. 6) Грудная кость у птицъ (cicada). 7) Палка, употребляемая въ дѣтскихъ играхъ дідо́к і матка. . 8) Часть начиння. Cм. начиння 3. 9) Насѣк. Aphrophora.
Наскубати, -ба́ю, -єш, сов. в. наску́бти, -бу́, -бе́ш, гл.
1) Надирать, надрать. Наскуб чуба йому.
2) Надергивать, надергать. Наскубла пір'я. Наскуб сіна з стога.
Отерхати, -ха́ю, -єш, гл. Навьючить.
Перебоїна, -ни, ж. Поперечная перекладина креста. Воробці прилітали до хреста, сідали на поперечній перебоїні. Cм. перехрестя.
Суто нар. Совершенно, чисто. Піднести їй на болячку ту суто золоту гіллячку.
Троскатися, -каюся, -єшся, гл. Заботиться, печься, безпокоиться.
Хлоп'я, -яти, с. Маленькій мальчикъ; мн.: ребята. Се й мале хлоп'я знає. Тепер, — от як там п'ять або шість год хлоп'яті, вже воно й у штанцях. А нуте, хлоп'ята, на байдаки! Море грає, ходім погуляти. Ум. хлоп'ятко, хлоп'яточко. Пасе ягнята мале хлоп'яточко в стерні.
