Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

цупко

Цупко нар. 1) Крѣпко, сильно, туго, стѣснительно. Як цупко він нап'яв на плечі кобеняк. Греб. 376. Глядіть же, цупко прикрутіте, щоб він в шинок та не зайшов. Котл. Ен. І. 27. Вчора цупко п'яний був. Кв. Цупко захріп. Полт. І мене цупко узяла була холера. Н. Вол. у. Цупко стало у нас за ліс. Камен. у. 2) Жестко, твердо. Цупко по мерзлому орати. Зміев. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 437.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЦУПКО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЦУПКО"
Безух, -ха, м. 1) Человѣкъ, не имѣющій уха или ушей. 2) Собака, у которой обрѣзаны уши. Канев. у.
Болесний, -а, -е. = Болісний. Плач.... болезний. МВ. І. 100. Не болезне, то и не любезне. (Мачиха говоритъ о пасынкѣ или падчерицѣ). Фр. Пр. 103. До Матері сі пречистої, до святої сі Матері болезної помолю. ЕЗ. V. 108.
Кульбастий, -а, -е. Горбатый; загнутый. кульбастий дзюбок. Загнутый клювъ. Вх. Лем. 430.
Пивце, -ця́, с. Ум. отъ пиво.
Піддержати Cм. піддержувати.
Пообпарювати, -рюю, -єш, гл. Опарить (во множествѣ).
Роспукати, каю, -єш, сов. в. роспукнути, -ну, -неш, гл. 1) Разрываться, разорваться, лопнуть, треснуть. Роспукає серце, каменіють груди. Рудан. I. 13. 2) Расцвѣтать, расцвѣсть, распускаться, распуститься. Подивлюся на калину, вона роспукає. Рудан. І. 14.
Стук! I меж. Стукъ. Стук-стук в віконце. Рудч. Ск. II. 4.
Тась-тась! меж. для призыва утокъ. Херс. г. Полт. Kolb. І. 66.
Травняк, -ку, м. Настойка на разныхъ травахъ. Ум. травнячо́к.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЦУПКО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.