Глас, -су, м. 1) = голос 1. Почула його глас. Коло їх двора а ні гласу. 2) Въ церковномъ пѣніи: гласъ. Затягнув на шестий глас. Укупі б заспівали. Він усі гласи знає. 3) Звукъ.
Діви́ця, -ці, ж. = Дівчина. Зоря зоряниця, красная дівиця. Пішов у світлицю дак знайшов дівицю. Озвався царь до дівиці.
Дощ, -щу́, м. Дождь. З малої хмари великий дощ буває. Мокрий дощу не боїться. Червона калино, чого почорніла: чи вітру боїшся, чи дощу бажаєш? дощ аж пи́щить, дощ як відром іллє́, дощ як з ко́новки. Сильный дождь. дощ — як крізь си́то. Мелкій дождь. ку́рячий дощ, з со́нцем дощ, свинячий дощ, сліпи́й дощ. Дождь сквозь солнце. Ум. до́щик, до́щичок. Дощику, дощику! зварю тобі борщику в новенькому горщику, поставлю на дубочку: дубочок схитнувся, а дощик линувси — цебром, відром, дійничкою над нашою пашничкою. Ой дощику-накрапайчику, накрапай! Ув. дощи́ще.
Мов нар. Точно, будто. Сніг мов з рукава. Чи чуєш? щось плаче за ворітьми... мов дитина. Мов гетьманського роду.
Накупува́ти, -пу́ю, -єш, гл. = накупити. Накупували вони вина всякого.
Німо нар. Нѣмо; безгласно; молчаливо. У хаті сумно, німо. На мене мати якось приглядається, наче що випитує німо.
Осьмака, -ки, ж.
1) = восьмака.
2) Восьмая часть. Ум. осьмачка.
Посемейство, -ва, с. Семейство. Переїхали у сей замок на життя з своїм посемейством.
Сосоночка, со́сонька, -ки, ж. Ум. отъ сосна.
Трумна, -ни, ж. = труна. Збудуй ми, милий, кедрову трумну.
