Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гінець

Гінець, -нця, м. 1) Гонець, курьеръ. 2) Лицо, которое обязано созвать на сходку членовъ цеха. Козел. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 285.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГІНЕЦЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГІНЕЦЬ"
Викликання, -ня, с. Вызываніе.
Вівсюгуватий, -а, -е. Заросшій вівсюгом (о землѣ).
Дереві́й, -ві́ю, м. Раст.: а) Achilla Millefolium, деревей. Мил. 35. б) Hypericum perforatum. Лв. 99. Cм. Бождеревок.
Дзиґа́рний, -а, -е. Часовой. Дзиґарна стрілка. Біл.-Нос.
Додатко́вий, -а, -е. Прибавочный.
Задери́куватий, -а, -е. Задорный. Харьк.
Леестрови́к, -ка, м. = лейстровик. Стали недоляшки поруч із ляхами, — обгорнули наливайців леестровиками. К. Досв. 8.
Незвага, -ги, ж. 1) = Зневага. 2) = неувага.
Удоволятися, -ляюся, -єшся, сов. в. удоволи́тися, -лю́ся, -ли́шся, гл. = удовольнятися, удовольнитися.
Уполювати, -люю, -єш, гл. Поймать на охотѣ. Он якого звіра вполювали. К. ЧР. 210.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГІНЕЦЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.