Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

залізяний

Залізя́ний, -а, -е. Желѣзный. Де твоя лопатка залізяка? Екатер. у. ( Залюбовск.). Загадка: Вовчок залізяний, хвіст конопляний (голка). Грин. II. 310.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 59.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАЛІЗЯНИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАЛІЗЯНИЙ"
Байтала, -ли, об. Неуклюжій человѣкъ, дубина. Вх. Зн. 1.
Бездзвінний, -а, -е. Не имѣ»ющій колоколовъ. Андрієвська церква в Київі бездзвінна. 2) Безъ колокольнаго звона. Рання служба по деяких місцях буває бездзвінна.
Варьоха, -хи, ж. = варенуха. Ми вашої варьохи не пили. Грин. ІІІ. 500.
Вереня, -ні, ж. Маленькая верета. Kolb. І. 69. Ум. верен(ь)ка. У нас не суть веренки, лем тоненькі плахотки. Гол. IV. 407.
Ґо́тур 1, -ра, м. Глухарь, глухой тетеревъ, Tetrao urogallus. Шух. I. 237. Желех.
Заві́шальник, -ка, м. Повѣсившійся. Камен. у.
Зажовтілий, -а, -е. Зажелтѣвшій.
Запаші́ти, -шію, -єш, гл. 1) Пахнуть. З печі запашіло полум'я. 2) Издать теплоту. Земля так нагрілась, що аж запашіло від неї.
Мі́зька, -ки, ж. Мезга. Шух. І. 252.
Пороспукати, -ка́ю, -єш, гл. То-же, что и роспустити, но во множествѣ.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАЛІЗЯНИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.