Віршник, -ка, м. Стихотворецъ. Латинський віршник.
Жарі́ння, -ня, с. Тлѣніе, горѣніе безъ пламени. Що росте без коріння, а що цвіте без насіння, а що горить без жаріння?
Зажури́ти, -ся. Cм. зажу́рювати, -ся.
Переливати, -ва́ю, -єш, сов. в. перелити, -ллю́, -ллє́ш, гл.
1) Переливать, перелить изъ одного помѣщенія въ другое. З пустого в порожнє переливає.
2) Лить, налить сверхъ мѣры, переливать, перелить черезъ край.
3) Поливать, полить, обливать, облить. Росердився на одну бабу, узяв та й перелив їй у закапелку мички. Слава, кров'ю перелита по світу літає. — доро́гу. Поливать, полить поперегъ чьей дороги волшебнымъ зельемъ. О, я двір свій обсную і дорогу вам зіллєм переллю.
Погіркнути, -ну, -неш, гл. Прогорькнуть, сдѣлаться горькимъ (во множествѣ).
Поковзтися, -знуся, -нешся, гл. Поскользнуться. Пан капраль поковзлись по крові своїй багровій.
Починати, -на́ю, -єш, сов. в. почати, -чну, -не́ш, гл.
1) Начинать, начать. Я не знаю, що мені робити, що мені почати. Тогді козаки як діти не гаразд починали, по дві штуки гармат набірали.
2) = починатися.
Рукавичник, -ка, м. Перчаточникъ.
Теплішати, -шаю, -єш, гл. Становиться теплѣе.
Цюркотати, -кочу, -чеш и цюркотіти, -кочу, -тиш, гл. = дзюркотати. Дощ цюркотиш.
