Держа́ти, -жу́, -жи́ш, гл. 1) Держать. 2) Имѣть у себя, держать. Нащо, мати, нащо, мати, собаки держати, коли паші сусідоньки уміють брехати. 3) Содержать, держать въ извѣстномъ состояніи. Держи відерце що-день біленьке, да й водицею повненьке. 4) Удерживать, держать. Язиком що хоч кажи, а руки при собі держи. 5) Соблюдать, охранять, исполнять. І рече Бог до Оврама: оце ж мусиш ти мій завіт держати. Князя Вишневецькі держали православну віру. 6) Терпѣть, выносить. Великі гріхи Бог держав. 7) Останавливать бѣгущаго. Держи злодія! 8) Содержать въ арендѣ. Він держить цю землю вже п'ятий рік. 9) Содержать, держать. Дівка Ориночка перевіз держала, святий вечір! Перевозила царів та панів, та отецьких синів. 10) Быть женатымъ на. Іван держить Степанову сестру. 11) Держа́ти гро́ші. Имѣть чьи деньги на процентѣ. Він держить гроші отії пані, та думка була затахлувати, так ні, віддав. 12) Держа́ти одка́з. Отвѣчать. Я сам буду одказ держати. 13) Держа́ти страж. Быть на часахъ. Як стояли ми в Кийові, то я з другими страж держав. 14) Держа́ти у голові ро́зум до́брий. Быть благоразумнымъ, разсудительнымъ. Не потурай, дівчинонько, моїй розмовонці, держи сама розум добрий в своїй головонці. — Держала б я розум добрий да впустила в воду, не вповала на худобу, а на його вроду.
Заставля́тися, -ля́юся, -єшся, сов. в. заста́витися, -влюся, -вишся, гл. 1) Закрываться, закрыться. Вовірка заставляється хвостом. 2) Биться, побиться объ закладъ. 3) Закладывать, заложить себя. Хоч застався, а постався.
Зборони́ти Cм. збороняти.
Невинуватий, -а, -е. 1) Невиноватый, невиновный.
2) Не долженъ.
Поглибати, -баю, -єш, гл. Съ трудомъ полетѣть. Е, після вашого пострілу я запримітив добре, шо одна качка ледве, ледве поглибала, та отам десь певно і впала.
Пригадувати, -дую, -єш, сов. в. пригада́ти, -да́ю, -єш, гл.
1) Припоминать, припомнить.
2) Придумывать, придумать. Не придумать, мати, да й ж пригадати, яку тобі да пташечку з гостинцем прислати.
Слічка, -ки, ж. = стьожка.
Сорочка, -ки, ж. Рубаха, рубашка, сорочка. Як неділя, то й сорочка біла. Ум. соро́ченька, сорочечка.
Ф'ю! меж. для выраженія свиста.
Хлібний, -а, -е. 1) Хлѣбный. Кладе (коровай) на віко від хлібної діжі.
2) Богатый хлѣбомъ, имѣющій много хлѣба. Там все народ хлібний. Хлібна країна.
3) хлібна́ дочка́. Незаконнорожденная дочь. Тільки Богу молиться, відмолює гріх свій, що породила хлібну дочку.
