Вітати, -таю, -єш, гл. 1) Привѣтствовать. Пан того попа вітає: Ну що, батюшко, як ваш хліб? роспитує. 2) Принимать (гостей). Тобою, рибо, гостій вітати, а моїм пером листи писати. Тогді стали його вітати медом шклянкою і горілки чаркою. 3) Приглашать. Музику наймає і нерівню титарівну у танець вітає. 4) Заходить. Хто вірно кохав, той часто вітає. 5) Витать, носиться. Сам Бог вітав над селом.
Возирка, -ки, ж. = возівня.
Гаджуґа, -ґи, ж. Молодая смерека вышиной до трехъ метровъ.
Глаголіти, -лю, -лиш, гл. Разговаривать. Їли, пили, глаголіли.
Заперчи́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Приправить перцемъ.
Злама́ти Cм. зламувати.
Оду.. Кромѣ здѣсь находящагося, Cм. еще отъ відумерщина до відучитися.
Позаспокоювати, -ко́юю, -єш, гл. Успокоить (многихъ). На превелику силу то тим, то сим позаспокоював їх.
Помуляти, -ляю, -єш, гл. = помулити 2. Аж плечі помуляв віровкою.
Хавтурвий, -а, -е. Любитель хавтур. А хавтурний дерій, увесь у злоті, нетягам проповідує любов.
