Бридя, -ді, ж. = бридь. Вх. Уг. 228.

Закахи́кати, -каю, -єш, гл. Закашлять сухимъ кашлемъ.

Злиде́нно нар. 1) Бѣдно; бѣдственно. Злиденно живуть. Одягнений злиденно. К. ПС. 85. 2) Жалкимъ образомъ. І так злиденно іскривився. Котл. Ен. VI. 81.

Мести́, мету, -те́ш, гл. 1) Мести. Піднялось така хуґа: світу не видно, — мете. Рудч. Ск. II. 206. 2) Мести, выметать. Три дні хати не мела, не вмивалася. Чуб.

Насе́рдний, -а, -е. Сердечный. Ти мої рани насердні загоїла, замовила рідним словом, рідною піснею. Г. Барв. 492. Не діло мене крушило, а туга насердна. Г. Барв. 119.

Пан, -на, м. 1) Господинъ, баринъ, помѣщикъ. Коли б пан до плуга взявся, то б і світа одцурався. Ном. Пани б'ються, а в мужиків чуби тріщать. Ном. Употребляется какъ титулъ при обращеніи къ кому либо. Прибавляется при фамиліи, имени, родственномъ названіи, служебномъ титулѣ и пр. изъ вѣжливости, какъ русское: господинъ, господа; множ. число, особенно когда слово употреблено въ видѣ обращенія, будетъ: панове. Ой обозветься пан Хмельницький, отаман, батько Чигиринський. АД. II. 36. Ей, пане куме, пане Хмельницький, пане писарю військовий! Нащо нам з тобою кролевські листи удвох читати? АД. II. 4. Гей, пане Потоцький! Чом у тебе и досі розум жіноцький? АД. II. 33. Ой одсунув та пан Нечаєнко кватирьку од ринку. АД. II. 71. Ой ходімо, пане брате, на тай кут помалу! Мет. 85. Друзі, панове-молодцї. АД. І. 183. Правда, панове, полягла Мішки Самійла голова. АД. І. 219. пане добродію! Милостивый государь. Левч. 4) Съ притяжательнымъ мѣстоименіемъ или существительнымъ, указывающимъ на принадлежность женщинѣ, кромѣ прямаго значенія, также: мужъ. АД. II. 5. Прилетіла пташка, біля його впала: такі очі, такі брови, як у мого пана. Мет. 103. «Меласю!» каже Черевань, «чи бачиш, що тут у нас діється?» — Бачу, бачу, пишний мій пане! К. ЧР. 49. паном діло жити. Жить по барски. Мірошник паном діло жив. Греб. 383. 2) Господь. Ой що ж мені пан Бог дав? Чуб. V. 65. 3) Родъ игры. Ив. 16, 19, 38. Ум. панок, паночок, панонько.

Подожинати, -наю, -єш, гл. Дожать (многое).

Позазімовувати, -вуємо, -єте, гл. Зазимовать (о многихъ).

Храпавий II, -а, -е. Хриплый. Желех.

Штани, -нів, м. Панталоны, брюки, шаровары. Чуб. VII. 416. Здається і пан, а штанів нема. Ном. № 1181. штани до паска — застегиваются на пуговицу, штани до очкурні́ — держатся на очкурі́ (веревочка или ремешокъ), вдернутомъ въ поясъ штановъ и завязывающемся спереди. Чуб. VII. 416. до́вбані штани. Родъ штановъ на очкурні. Гол. Од. 66. Ум. штанці.