Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

діравити

Діра́вити, -влю, -виш, гл. Дырявить.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 392.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДІРАВИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДІРАВИТИ"
Гишпанка, -ки, ж. Испанка.
Доруча́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. доручи́ти, -чу́, -чиш, гл. Поручать, поручить.
Кращати, -щаю, -єш, гл. 1) Дѣлаться болѣе красивымъ, хорошѣть. 2) Улучшаться.
Настрашитися, -шуся, -шишся, гл. Напугаться. Желех.
Одержуватися, -жуюся, -єшся, сов. в. одержатися, -жуся, -жишся, гл. 1) Получаться, получиться. 2) Удерживаться, удержаться. Не знаю, де в мене й дух одержався. Гладка така, що й миш не одержиться. Ном.  
Поріжок, -жка, м. 1) Ум. отъ поріг. 2) Перекладина, поперечная перегородка въ лодкѣ. Черк. у.
Похорошуватися, -шуюся, -єшся, гл. Красоваться, охорашиваться.
Роспал, -лу, м. Растопка. На роспал нема тріски. Черниг. г.
Себель, -ля, м. Рыба: Alburnus lucidus. себель. Себелів та пліточок (ловить). Морд. Оп. 31. Ум. себе́лик.
Споружитися, -жуся, -жишся, гл. Собраться со средствами, съ силами на что, приготовиться къ чему. Я тільки споруживсь іти в волость, аж і він тут їде. Екатер. у. Що ти бовкунцем ореш? — Та нема паноче, другого волика; оце насилу споружились на одного. Чуб. II. 543.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДІРАВИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.