Вальбійка, -ки, ж. Корыто. Пайцата жрут з вальбійки.
Гаска, -ки, ж. Молотокъ для разбиванія кусковъ соли вываренной на солеваренныхъ сковородахъ.
Дже́рґа, -ґи, ж. Родъ подушки. Ослін чи ліжко застелені постелею: сіном, ліжниками, а в головах є джерґа (підклад з ліжника або сіна).
Конюший, -шого, м. Конюшій. Служив у Потоцького конюшим.
Недогляд, -ду, м. Недосмотръ.
Подужувати, -жую, -єш, сов. в. подужати, -жаю, -єш, гл.
1) Осиливать, осилить, одолѣвать, одолѣть. Він був самий плохий і нікого не подужав. Насилу десять чоловіка його подужали.
2) Быть въ силахъ, смочь. Як то ми вдвох подужали вкласти в копи стільки горілки? Багато дуже, дак я не подужав забрать усіх.
Розмежувати Cм. розмежовувати.
Скрильник, -ка, м. = скринник.
Спускати, -ка́ю, -єш, сов. в. спустити, спущу, -стиш, гл. Опускать, спустить; опускать, опустить. А ми коні спустимо. Як схоче, то й на гору повезе, а як не схоче, то й з гори спустить. Рушниками, що придбала, спусти мене в яму. Да нажени хмару чорнесеньку, да спусти дощик дрібнесенький. Ізійду я на горбочок, спущу голосочок. спустити во́ду. Спустить воду, дать ей сбѣжать. Може Москва випалила і Дніпро спустила в сине море? спускати луг. Дѣлать щелокъ. У понеділок не можна лугу спускати. — ціну. Сбавлять, сбавить цѣну. — дух. Испускать, испустить духъ, умереть.
2) Отпускать, отпустить. Спусти старця з села, прибуде йому й ума.
3) Случать, случить (животныхъ).
4) — на пожарі. Сжигать, сжечь. Моя галера цвіткована, мальована стала вся обідрана, на пожарі спускана.
Цицовий, -а, -е. Ситцевый. Цицова спідниця. Цицова жилетка.
