Відпускати, -каю, -єш, сов. в. відпустити, -пущу, -стиш, гл. 1) Отпускать, отпустить. Петра на волю відпустили. 2) Отчаливать, отчалить. В тій галері від пристані далеко одпускали, чорним морем далеко гуляли. 3) Отпускать, отпустить, ослабить. Оце наївся, треба й очкур відпустити. 4) Разрѣшать, разрѣшить (отъ грѣховъ). Одпусти, Боже, гріха, в кого жінка лиха: і моя недобра.
Огурненький, -а, -е., Ум. отъ огурний.
Перекульбачити, -чу, -чиш, гл. Пересѣдлать.
Платтяниця, -ці, ж. Одѣвающаяся въ платье.
Похіп, -хопу, м. Влеченіе, склонность къ чему.
Пшеничина, -ни, ж. Отдѣльное зерно или отдѣльный стебель пшеницы. У людей пшениці — як гай, а в нас — самий вівсюг, і пшеничини не вздриш.
Розсміятися, -міюся, -є́шся, гл. Разсмѣяться. Розсміявся так красно, як би пекла не хотів.
Росхиляти, -ля́ю, -єш, сов. в. росхили́ти, -лю́, -лиш, гл. Разгибать, разогнуть въ разныя стороны. Вітер жито росхиляє. Ой із-за гори буйний вітер повіває та вишневий садочок росхиляє. А я смерти не боюся.... гостоньками обсажуся. — Чоловіче, що ти знаєш, що смерть гостей росхиляє, та й на тебе постягає.
Тогід нар. = tорік. Дівчину сватав я тогід.
Удання, -ня, с.
1) Удача.
2) Способность. Сила на уданню належить.
