Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дурник

Ду́рник, -ка, м. Дурачекъ; шутъ. Брат був дурник. Чуб. Пошився у дурники. Ном. № 6245. Яким передражнював бабу так химерно, що всі потішались із його, як із дурника. Левиц. І. 523. Що ти з Мене смієшся та підманюєш, мов дурника якого? Рудч. Ск. II. 131. Ум. ду́рничок. Заграй, дудничку, — танцюй, дурничку. Ном. № 12519.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 457.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДУРНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДУРНИК"
Березняк, -ка, м. = березник. Йде березняком дівчина. Щог. Сл. 105. Ум. березнячок. Чуб. ІІІ. 429. Стоїть він в гарному частенькому березнячку. Драг. 119.
Візниця, -ці, м. = візник. МУЕ. ІІІ. 114.
Гедз, -за, м. и пр. = ґедз и пр.
Лису́на, -ни, ж. Корова съ бѣлымъ пятномъ на лбу. Желех.
Порукувати, -ку́ю, -єш, гл. = заручити. Вх. Уг. 262.
Прожра, -ри, об. Обжора. Як та прожра жре. Мир. ХРВ. 178.
Промішкання, -ня, с. Сожительство. Мет. 354.
Узброїти, -ся. Cм. узброювати, -ся.
Упогонити, -ню, -ниш, гл. Умѣть, быть въ силѣ погонять воловъ, запряженныхъ въ плугѣ, и управлять ими. Я оціх волів сам упогонив, а хлопець не впогоне. Волч. у. (Лобод.).
Устеляти, -ляю, -єш, сов. в. устеляти, -лю, -леш, гл. Устилать, устлать, покрывать, покрыть. Ой ідуть дощі все тучнії, а землю прикропляють і травою устеляють. Грин. ІІІ. 637. Устілки устеляти у чоботи. Конст. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДУРНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.