Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дурник

Ду́рник, -ка, м. Дурачекъ; шутъ. Брат був дурник. Чуб. Пошився у дурники. Ном. № 6245. Яким передражнював бабу так химерно, що всі потішались із його, як із дурника. Левиц. І. 523. Що ти з Мене смієшся та підманюєш, мов дурника якого? Рудч. Ск. II. 131. Ум. ду́рничок. Заграй, дудничку, — танцюй, дурничку. Ном. № 12519.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 457.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДУРНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДУРНИК"
Вивішник, -ка, м. Раст. Geum urbanum L. ЗЮЗО. I. 124.
Заквитува́ти, -тую, -єш, гл. = заквитати.
Засвербі́ти, -би́ть, гл. безл. Зазудить, зачесаться. Венери серце засвербіло од жалю, що Еней стогнав. Котл. Ен. VI. 73.
Незмовлено нар. Невыразимо, несказанно.
Повкупі нар. Вмѣстѣ. Ми з Катрею зараз зійшли з хати, стали повкупі під дверима. МВ. ІІ. 111.
Причілковий, -а, -е. Относящійся къ причілку. ХС. III. 56. Одчинила причілкове вікно. Левиц. Пов. 213. Молодий сідає на причілковій лаві. Грин. IІI. 541.
Румсати, -саю, -єш, гл. = рюмсати. Що ж Хівря? Румсає. Г. Арт. (О. 1861. III. 96).
Тусати, -са́ю, -єш, гл. Бить, колотить. Костурами взяли його так пестувати, без милости його тусати та гонити. Шейк.  
Ушиватися, -ваюся, -єшся, сов. в. ушитися, ушиюся, -єшся, гл. Сшиваться, сшиться.
Цільник, -ка, м. = сцільник.  
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДУРНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.