Геній, -нія, м. Геній. Не чути в його словах дихання генія.
Гургу́ц, меж. для выраженія звука отъ паденія. Як перескакував уже, гургуц! — каже.
Гуща́вина, -ни, ж. Чаща, густо заросшее мѣсто.
Заляпоті́ти, -почу́, -ти́ш, гл. 1) Захлопать (быстро, учащенно). 2) Закапать (учащенно).
Зніжити Cм. зніжувати.
Лицарькува́тий, -а, -е. Съ рыцарскими замашками. Силач козак лицарькуватий.
Парій, -роя, м. Отроекъ. Валк. Ум. пароїк. паройок.
Пашіти, -шу, -шиш, гл.
1) Издавать сильный запахъ. Погана смердюча горілка — аж із рота пашить.
2) Пышать, бить (о пламени). А полум'я з рота так і паше, так і паше.
Поранка, -ки, ж. = поранина.
Стухати, -ха́ю, -єш, сов. в. стухнути, -хну, -неш, гл.
1) Потухать, потухнуть, стухнуть. Нехай свічі до півночі не опухають.
2) Спадать, спасть (объ опухоли).
3) Худѣть. Поки багатий стухне, то убогий опухне.
