Вабний, -а, -е. 1) Манящій, приманивающій.
2) Привлекательный, прелестный.
Ви́хліб, -ба, м. Шуточное слово, употребленное повидимому въ смыслѣ: отсутствіе хлѣба. Встрѣчено въ нар. разсказѣ, который Cм. при словѣ випшоно.
Дрегота́, -ти́, ж. = дрігота. Все на бідного дрегота.
Жижаки́, -кі́в, м. мн. = дріжаки.
Запоро́жець, -жця, м. 1) Запорожець, козакъ запорожской Сѣчи. 2) На свадебномъ пиршествѣ, во время раздачи коровая, запорожцями называются посѣтители, стоящіе за порогомъ хаты. На самім останку дають коровай на запорожця... А як нема запорожців, то староста виходить за поріг і бере той коровай, которий полагається запорожцям. Чи усім сватового хліба достало? — Ні, ще запорожцям не давали. Ой ви, славні запорожці, не лякайтеся, за пороги, за високі не ховайтеся! Просимо вас до хати короваєм дарувати.
Зменшатися, -шаюся, -єшся, гл. = зменшуватися. Моя. прабаба яка, а перед чоловіком зменшалась, корилась йому. Тихо піднявся він (місяць) у гору, зменшаючись і ясніючи.
Зсаджувати, -джую, -єш, сов. в. зсади́ти, -джу́, -диш, гл. 1) Ссаживать, ссадить, снимать, снять. Чоловік тоді його зсадив з груші. з хазя́йства зсадити. Разорить. Миші... нас із хазяйства зсадять. 2) Смѣщать, смѣстить, увольнять отъ должности, отрѣшить отъ должности. Громада його (голову) давно б зсадила. Гляди, царю, бо сей Мазепа тебе з царства зсадить. 3) Встаскивать, встащить, взваливать, взвалить. Узяли його в хату та й зсадили на піч. Зсадити дерево на віз.
Нестотнісінько нар. Точнехонько. Нестотнісінько у такому ходять котелевські дівчата.
Пообвалювати, -люю, -єш, гл. То-же, что и обваляти, обвалити, но во множествѣ.
Пукарити, -рю, -риш, гл. Пахать буккеромъ.
