Вити 1, вию, -єш, гл. Выть. І вовк на волі, та й виє доволі. Синє море звірюкою то стогне, то виє.
Ґа́врати, -раю, -єш, гл. Сильно кричать, орать.
Довіря́ти, -ря́ю, -єш, сов. в. дові́рити, -рю, -риш, гл. 1) Довѣрять, довѣрить. І батькові не довіряв. 2) Испытывать, испытать. Я довірив попа, який він.
Ерле́ць, -ця, м. Клеймо на ухѣ скотины: вырѣзка въ ухѣ въ виде прямого угла. То-же въ видѣ остраго угла.
Іменування, -ня, с. Именованіе, называніе.
Люди́ний, -а, -е. = людинячий. Знайшов у полі ногу — дрібнесеньку — та й думаю: чи людиная се нога? Чи з людей ся нога?
Підспідок, -дку, м. Нижняя корка хлѣба.
Полуск, -ку, м. Трескъ. Не чує полуску.
Синьовода, -ди, ж. Раст. = остріжка.
Шкалюба, -би, шкалю́бина, -ни, ж. = шкалубина.
