Вартунок, -нку, м. = вартість.
Городя́нка, -ки, ж. Горожанка. Вона собі городянка, міщанка. Ум. Городя́ночка. Я з Київа кияночка, а з города городяночка.
Осовіти, -вію, -єш, гл. Стать похожимъ на сову, осовѣть, стать соннымъ.
Понаряджати, -джа́ю, -єш, гл. То-же, что и нарядити, но во множествѣ.
Посовітувати, -тую, -єш, гл. = порадити. Йому посовітували одну гарну дівку, щоб він її брав.
Похіпкий, -а, -е. Скорый, бойкій, живой, прыткій. Похіпки́й хлопчак. Похіпки́й кінь.
Поховати, -ва́ю, -єш, гл. 1) Спрятать (во множ.). В сій річці скарби поховали. 2) Похоронить. Смерти нашої доглядати, тіло наше козацьке молодецьке в чистім полі поховати. Ой викопай, мати, глибокую яму та поховай, мати, сю славную пару.
Простати, -таю, -єш, гл. = простувати. Простали ми в Україну вольними ногами.
Сторожа, -жі, ж. Стража, караулъ. Стоїть сторожа, гострая вартонька, коло твоєї хати. Гонят, мамко, на сторожу, під Чорний ліс на могилу. на сторо́жі. На стражѣ, на караулѣ. Усі кури на сідалі, півень на сторожі; всі хлопята на юлиці, мій милий в дорозі. Ум. сторо́женька.
Шаламатня, -ні, ж. Шумъ, суета.
