Белелюга, -ги, ж. Сукровица.
Дзя́бра, -бер, мн. = Зябра.
Живі́т, -вота́, м. 1) Животъ. Живіт товстий, а лоб пустий. бере́, хапа́є за живіт. Говорится о боли въ животѣ, а также и для обозначенія зависти, скупости, горя объ утратѣ и пр. Бере як багатого за живіт. будь здорова з животом! Привѣтствіе отца дочери, когда онъ придетъ къ ней на родины. ба́бини животи́. Трясина, болото. 2) Жизнь. Даруй мене живото́м. За живота́. При жизни. Даю ще за живота свого на діти дещо з худоби своєї. Те станеться за нашого ще живота. ма́ти бо́га в животі́. Имѣть совѣсть. На таку людину хто ж таки стане ремствувать, коли вона має Бога в животі. Чи в тебе Бога в животі нема, що.... ти все по тих шинках тягаєшся? к животу́ зболити. Пощадить, не убить. Дам я тобі.... старшого сина на послугу, — він тобі колись пригодиться за те, що ти мене (вовчицю) к животу зволив. Ум. животик, живото́к, живото́чок. Ув. животи́ще.
Захистни́й, -а́, -е́ Защищенный отъ вѣтра; укромный; уютный. У М. Вовчка о вечерѣ въ смыслѣ: тихій, вмѣсто затишний. Як то вже я того вечора захистного, темного дожидаю.
Ковзко нар. Скользко.
Ладувати, -ду́ю, -єш, гл.
1) Грузить, нагружать.
2) Заряжать.
3) = ладнати.
Ми́ло I, -ла, с. 1) Мыло. Чуже й мило голило, а моя бритва не бере. 2) — собаче. Раст. Herniaria glabra. L. Ум. мильце.
Надбива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. надби́ти, надіб'ю́, -єш, гл. Надбивать, надбить, отбивать, отбить кусокъ отъ чего-либо.
Постать, -ті, ж.
1) Видъ, фигура, образъ. Дивиться, — шось стоїть на воротях, знайома постать. Святий дух буває в постаті голуба. Вона думала, що то чорт у моїй постаті. Обіясник у моїй постаті ходе.
2) Полоса нивы, занятая жнецами, полольщицами. Ой два сини оре, чотирі молоте, а дванадцять дочок за постать заходе. Підем, матінко, у поле та зеленого жита жати, та займем широкую постать.
3) Всѣ принадлежности къ плугу. Чи в тебе є вся постать? Ум. постатька. Ні з ким буде жита жати. Займем постатьку невеликую. Постатьку маленьку (баштану) пропололи до снідання.
Хамузє, -зя, с. соб. = гамуз. збив на хамузє = потрощив на гамуз.
