Волонцюгувати, -гую, -єш, гл. = волочитися 1. Всяку погану нечисть, що по світу волонцюгує.
Жалісли́вий И Жа́лісний 2, -а, -е. 1) Сострадательный, сердобольный. Матусенька жаліслива добре пестувала мене. Оком жалісним на них дивитись стали. 2) Жалобный, грустный. Жалісливі пісні. 3) Возбуждающій сожалѣніе, достойный сожалѣнія. (Іродови воїни) діти стинали, ні жодному не пробачали. Жалостнії матки плачуть.
Заслу́жувати, -жую, -єш, сов. в. заслужи́ти, -жу́, -жиш, гл. Заслуживать, заслужить, зарабатывать, заработать. Як заслужиш пару волів, а пару жупанів, тоді сядеш коло моїх вишитих рукавів. Бог правдивий всіх нас діла знає, як хто заслужить — так заплату дає. Заслужував гетьманства він кріваво. Матір не купити, не заслужити.
Лю́блений, -а, -е. Тотъ, кого полюбили. Бере собі Химочку любленую. Баба сужена, а кума люблена.
На́кри́во нар. 1) Въ сторону, вкривь. Накриво цілиш. 2) говорити накриво. Противорѣчить. І не говори накриво, — вона зараз на цабе.
Намі́тка, -ки, ж. 1) Женскій головной уборъ: покрывало изъ простой самодѣльной кисеи, которымъ повязываются замужнія женщины поверхъ очіпка. 2) Ткань: родъ грубой кисеи. Ум. наміточка.
Оптека, -ки, ж. = аптека.
Поранина, -ни, ж. Уборка, приборка; стряпня.
Роздичавіти, -вію, -єш, гл. Одичать. І не здоровкається дитина — роздичавіла.
Тугісінько нар. Ласкательно и преимущ. о малыхъ предметахъ: совсѣмъ туго.
