Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

злобитель

Злобитель, -ля, м. Недоброжелатель. Злобителів старшина пооддавав у москалі, та тепер що зна, те й робе. Канев. у. Є такі злобителі, що його підпалюють. Міусск. окр.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 159.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗЛОБИТЕЛЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗЛОБИТЕЛЬ"
А-а́сі, меж. Дѣтск.: испражняться. Ходім а-а́сі!
Вакарка, -ки, ж. = загорода (для скота). Шух. І. 186.
Вір'ян, -на, м. Сватъ. Прийшло ж до неї аж три вір'яни: Ой ви, вір'яни, ви, голублята! не беріть мене із поля, з ниви, возьмете мене у батька з двора. О. 1861. XI. Свид. 57.
Волочільне, -ного, с. Даръ въ видѣ пшеничнаго калача и нѣсколькихъ окрашенныхъ яицъ, приносимый въ понедѣдьникъ Пасхи лицомъ, приходящимъ съ поздравленіемъ. Cм. волочінник. Чуб. ІІІ. 24.
Горга́ч, -ча́, м. Родъ съѣдобнаго гриба. Вх. Зн. 11.
Заби́ти, -ся. Cм. забивати, -ся.
Завелича́тися, -ча́юся, -єшся, гл. Заважничать. Завеличався, як жид на родинах. Ном. № 2490.
Поникати II, -ка́ю, -єш, сов. в. поникнути, -ну, -неш, гл. Поникать, поникнуть, склониться. Бабуся старенька-старесенька, аж до землі поникає. МВ. (О. 1862. III. 55). Поникли голови козачі неначе стоптана трава. Шевч.
Понищити, -щу, -щиш, гл. Истребить (во множествѣ).
Тарсувати, -сую, -єш, гл. Тормошить. Вони давай його тарсувати. Новомос. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗЛОБИТЕЛЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.