Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

золотопера

Золотопера, -ри, ж. Раст. Juneus effusus. Шух. І. 21.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 179.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗОЛОТОПЕРА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗОЛОТОПЕРА"
Варовня, -ні, ж. Сторожевая башня. Уман. І. 17.
Винарня, -ні, ж. Виноторговля, винный погребъ. КС. 1884. VII. 367.
Віддячити, -чу, -чиш, гл. 1) Отблагодарить. Ном. № 12068. 2) Отомстить, отплатить. Віддячим діявольским синам, гукали громадяче, віддячим! Стор. МПр. 51.
Гряхоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. = Грюкотіти. Стукотить гряхотитъ, кобиляча голова біжить. Рудч. Ск. ІІ. 67.
Кульондра, -ри, ж. Раст. Seseli coloratum. Вх. Пч. I. 12.
Меті́ль I, -те́лі, ж. = метелиця 1. Ой на зятя та метіль мете. Мет. 185. Не метіль з моря піднімалася, а то гуси сірі, лебеді білі. Чуб. V. 939.
Підгрібати, -ба́ю, -єш, сов. в. підгребти, -бу, -бе́ш, гл. Подгребать, подгресть. Ой Ївченко молодий василечки підкосив, а Їськівна молода василечки підгребла. Грин. III. 281.
Пужиноватий, -а, -е. О зернѣ: пустой; съ пустымъ зерномъ. Пужинувате просо. Черк. у.
Рогачилно, -на, с. Древко къ ухвату. Канев. у.
Скубанка, -ки, ж. 1) Дерганье, щипаніе (шерсти, волось, перьевъ). 2) Корпія. Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗОЛОТОПЕРА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.