Він мѣст. Онъ. Він старшенький. І брови йому чорні, і уста рум'яні, і станом високий.
Дє́ меж. Восклицаніе, которымъ останавливаютъ бодающагося вола.
Дяконе́нченко, -ка, м. Внукъ діакона.
Зді́бність, -ности, ж. Пригодность, годность; способность. Постеріг я в нім тогді велику здібность до поетичного критицізму.
Мла́ка, -ки, ж. Топь, трясина. Вилетіло потя з лісу та сім на млаку. Ум. млачка. Он где мій милований там долі млачками.
Огнистий, -а, -е. 1) = огненний 1. Сонце як раз... сідало; червоне огнисте коло його так і искрило світом.
1) = огненний 2. Серце огнисте.
Орличок, -чка, м. Ум. отъ орел.
Передирати, -ро́ю, -єш, сов. в. передерти и передрати, -деру́, -ре́ш, гл. Перерывать, перервать, передирать, передрать.
Пороспилювати, -люю, -єш, гл. Распилить (во множествѣ).
Спускати, -ка́ю, -єш, сов. в. спустити, спущу, -стиш, гл. Опускать, спустить; опускать, опустить. А ми коні спустимо. Як схоче, то й на гору повезе, а як не схоче, то й з гори спустить. Рушниками, що придбала, спусти мене в яму. Да нажени хмару чорнесеньку, да спусти дощик дрібнесенький. Ізійду я на горбочок, спущу голосочок. спустити во́ду. Спустить воду, дать ей сбѣжать. Може Москва випалила і Дніпро спустила в сине море? спускати луг. Дѣлать щелокъ. У понеділок не можна лугу спускати. — ціну. Сбавлять, сбавить цѣну. — дух. Испускать, испустить духъ, умереть.
2) Отпускать, отпустить. Спусти старця з села, прибуде йому й ума.
3) Случать, случить (животныхъ).
4) — на пожарі. Сжигать, сжечь. Моя галера цвіткована, мальована стала вся обідрана, на пожарі спускана.
