Лу́жити, -жу, -жиш, гл. Мыть въ щелокѣ, бучить. Лужити тра нитки.
Маслачо́к, -чка́, м. 1) Ум. отъ маслак. 2) Кость пальца, Falanga.
Оп'ятеричитися, -чуся, -чишся, гл. Упереться въ землю.
Перепинити, -ся. Cм. перепиняти, -ся.
Пірник, -ка, м. Пряникъ. Дітворі малій п'ятаччя, пірники й мандрики.
Понос, -су, м. Рожденіе (у животныхъ). У свині два поноси в літо.
Прикладати, -да́ю, -єш, сов. в. прикласти, -кладу́, -де́ш, гл.
1) Прикладывать, приложить. Тернове віття, верхи у руки бере-хапає, до серця козацького прикладав. То лях до корчми прихожає, да свиня ухо до корчми прикладає.
2) Примѣнять, примѣнить къ чему. (Дружки співають), прикладаючи пісню до матері.
3) Насмѣхаться, давать, дать насмѣшливыя прозвища. На їх будуть прізвища прикладать.
4) Ревновать, приревновать. Жінка до свого чоловіка дівку прикладає. Такий неймовірний чоловік у мене, що до всякого мене прикладає.
Раптово нар. Внезапно, неожиданно. А чому се ви не їсте? — раптово спитала їх, аж крикнула, пані Висока. Гладкий як гукнув на своїх та раптово як кинулися на штурму, дак не дали й брами зачинити.
Сегельба, -би, ж. Мѣсто, приготовленное для поля, гдѣ выкорчеванъ и выжженъ лѣсъ. Коли сльота січе, а ти в сегельбі, друже, в жменю дуєш, то я сідаю та віршую.
Хвиґу́ра, -ри, ж. 1) Фигура. 2) Крестъ на дорогѣ. Іде насеред роздорожжя, де три дорогії сходяться і де є три фигури.
