Гидючий, -а, -е. Отвратительно гадкій. отвратительно мерзкій, крайне плохой. Таке гидюче, що й глянути на його не хочеться.
Грома́дський, -а, -е. Принадлежащій, относящійся къ міру, общественный, мірской. Громадських людей кликали цінувати. Громадська Громадська справа. Громадський суд. Муж грома́дський. Членъ общества, представитель извѣстной его части, участвующій въ его рѣшеніяхъ. Тогді ж то, не могли знати ні сотники, ні полковники, ні джури козацькії, ні мужі громадськії, що наш пан гетьман Хмельницький.... у городі Чигрині задумав, вже й загадав.
Деклямува́ти, -му́ю, -му́єш, гл. Декламировать.
Завійтува́тися, -ту́юся, -єшся, гл. Зазнаться, будучи війтом.
Настовпужуватися, -жуюся, -єшся, сов. в. настовпу́житися, -жуся, -жишся, гл. = настовбурчуватися.
Повисівати, -ва́ю, -єш, гл. Израсходовать на сѣяніе. — Чи нема в тебе якого насіння з квіток? — І чом же ти вчора не сказала? Сьогодні все вже повисівала.
Сіделечко, -ка, с. Ум. отъ сідло.
Чечура, -ри, ж. = чечуга 1? Зобачив рибу чечуру.
Чуб, -ба, м. Передняя часть волосъ на головѣ человѣка, иногда вообще волосы; хохолъ. Юпитер, все допивши з кубка, погладив свій рукою чуб. Пани б'ються, а в мужиків чуби болять. Скуби мене за чуб. чуба намняти. Потрепать за волосы. Гей, шануйсь, бо намну тобі чуба! чуба нагріти. Вспотѣть отъ работы, утомиться. Нагрів я чуба, поки постягав мішки на віз. наші хло́пці покидали чуби. Забрили лобъ нашимъ парнямъ, взяли ихъ въ солдаты.
2) Хохолъ у птицъ. Ой ти, чаєчко, ти, чубаєчко, позич мені чуба.
3) = цідилко. Ум. чубик, чубчик. Та узяв його за чубчик і поскуб легенько.
Шершень, -шня, м. Насѣк. Шершень. Рудий шершень.
