Бованячити, -чу, -чиш, гл. = бованіти. Дивлюсь — щось бованячить під селом.
Валькир, -ру, м. = алькир.
Годуля, -лі, ж. Пища, кормъ.
Золити, -лю, -лиш, гл. 1) Бучить, щелочить. Золиш полотно. 2) Грызть голову. Золить тебе, та й золить (жінка); доки ти мене золитимеш?
Ладо, -да, об. Любовное названіе одного изъ любящихся или одного изъ супруговъ (въ поэзіи). — Царівно, мостіте мости, ладо моє, мостіте мости! — Царенку, вже й помостили, ладо моє, вже й помостили! Вітрило, вітре мій єдиний!.. На князя, ладо моє миле, ти ханові метаєш стріли? Загинув ладо, — я загину!
Нерість, -рости, ж. Все земное (кромѣ воды), что не растетъ и что не создано искусственно: земля, камни, металлы, т. е. вообще минералы. Водиця Іорданниця, очищаєш каміння, креміння і всякую нерість. Cм. нерость.
Поперекладати, -да́ю, -єш, гл. То-же, что и перекласти, но во множествѣ.
Проциганити, -ню, -ниш, гл. Циган циганча циганці проциганив.
Хавтурник, -ка, м.
1) Взяточникъ.
2) О духовенствѣ: берущій поборы натурой.
Хвать меж. Хвать. «На злодію шапка горить!» — А він собі хвать за голову.
