Вила, вил, с. мн. 1) Вилы (земледѣльческій инструментъ). Приткнув, як ужа вилами. А Кавель узяв та й заколов вильми Авеля. се ще вилами писано. Еще очень мало вѣроятности, чтобы это совершилось. говіти на вилах. Говѣть на шестой недѣлѣ поста. Коли говітимеш? — На вилах. (На шостому тиждні, бо вже виляла-виляла, та далі нікуди, бо на останньому і ніколи, і служба довга). 2) Развилье, разсохи — отдѣльно или какъ часть различныхъ снарядовъ, напр. сак имѣетъ вила, на которыхъ виситъ сѣть. 3) Уголъ, образуемый пересѣченіемъ двухъ рѣкъ, дорогъ и пр. Ум. ви́лка, вилочки. На Юрія сіна кинь, та й вилка закинь.
Відмолодикувати, -кую, -єш, гл. Прожить молодые годы.
Віяльник, -ка, м. Вѣющій, зерно.
Гана, -ни, ж. Порицаніе, безчестіе, поношеніе, стыдъ. задавати, зробити гану. Хулить, охулить.
Гра́тися, гра́юся, -єшся, гл. Играть, забавляться. Вовчиця на сонці з вовченятами грається. З собакою унучок грався.
Клювак, -ка, ж.
1) Клювъ.
2) Полукруглое большое долото для выдалбливанія древесины внутри колоды.
3) Поклеванный плодъ. Огірки клюваки.
Пила, -ли, ж. Пила. Ум. пилка.
Пісно нар. Постно.
Поворітка, -ки, ж. Поворотъ на дорогѣ.
Розмаяний, -а, -е. Развѣвающійся. З розмаяними косами, в вінку з конвалій бігла вона.
