Забрені́ти, -ню́, -ни́ш, гл. 1) Зажужжать. У полі пчілка забреніла. 2) Загремѣть, зазвенѣть, зазвучать. Зашуміли луги, забреніли ріки. Одні двері зашуміли, другі забреніли. 3) Красоваться, заблистать, засіять. Квітки забреніли на полі. Гареми мусульманські забреніли дівчатами вродливими й жінками.
Знахарювати, -рюю, -єш, гл. Заниматься знахарствомъ. Що не тілько та пан Сава церков та руйнує, із бісами став за право й дуже знахарює. А його жінка ще к тому й знахарювала, та таки так, що декому і помагала.
Качанний, -а, -е. Относящійся къ кочню имѣющій кочень. качанна капуста. Капуста, Brassica oleracea L. Var. capitata. Dc.
Кидик, -ка, м.
1) Маленькій человѣчекъ.
2) Замарашка.
Міша́ник, -ка, м. Крестьянинъ, дающій вмѣстѣ съ другими, свои овцы на выпасъ на чужомъ пастбищѣ.
Несміливо, несміло, нар. Несміло. Дівчина несміливо поглядала на Василя.
Парубочок, -чка, м. Ум. отъ парубок.
Погонка, -ки, ж. Преслѣдованіе; неудовольствіе, нареканіе. Вони погонку гонять, що пробі пару волів даси за безчестя. Пін один робить як слід, а вона ще на його й погонку жене. Попа на тебе таку погонку жене, що біда. Cм. погінка.
Поклинцювати, -цюю, -єш, гл. Набить стѣну клинышками для обмазки глиной.
Потоляти, -ля́ю, -єш, гл. Потворствовать.
