Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

брязчати

Брязчати, -чу, -чиш, гл. Бряцать, звенѣть. Чуб. ІІІ. 35, 112. Козак, мамцю, гуляє, брязчать в його гроші. Н. п. Коли б у шинкарки, то б брязчали чарки. Чуб. V. 831. Сам до мене босий чеше, щоб підківки не брязчали. Мет. 27.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 103.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БРЯЗЧАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БРЯЗЧАТИ"
Відсипатися, -паюся, -єшся, гл. Отсыпаться. Три ночі не спав, тепер буду відсипатися.
Возовий, -а, -е. 1) Телѣжный. Возове колесо. 2) Упряжной. Да сто коней верхових, а сімдесят возових. Мет. 3) Проѣзжій, ѣдущій возомъ. Да брали мито-промито: од возового по пів-золотого, ой пішого пішеницї по три денежки мита брали. АД. ІІ. 21. 4) шлях возовий. Проѣзжая дорога. Канев. у.
Дихну́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Дохнуть. Мороз — дуже старий чоловік; він Як дихне помалу, то й мороз не великий. Чуб. І. 32. 2) Повѣять. Ні вітер не дихне, і ніщо не колихнеться. Кв. II. 305.
Жа́лосник, -ка, м. = жалібник. Ном. № 4823.
Засо́хлий, -а, -е. Засохшій. Дрібні сльози по пожарищу на засохлу землю роняє. Мл. л. сб. 90.
Зочити, -чу, -чиш, гл. Увидѣть. На що ж і очі в лобі, коли не зочити кого треба. МВ. (О. 1862. III. 56, 35).
Пообливатися, -ва́ємося, -єтеся, гл. Облиться (о многихъ). Пообливалися, аж тече з їх. Черниг. у.
Стрімляк, -ка, м. Шпицъ. Підрадчик забрав уже карбованців вісімсот, а тільки зіп'яв отого стрімляка на церкві та й годі. Брацл. у.
Тріп I меж. для выраженіи встряхиванія, дрожанія. Драг. 181.
Цапур, -ра, м. = цап і. Вх. Уг. 273.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БРЯЗЧАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.