Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

брязкун

Брязкун, -на, м. = брязкало 2. К дияволу кармазинів! — загукала громада... — Вони тільки вміють бряжчати шаблями, а тоді де були ці брязкуни, як безбожний Радивил загуркотав із гармат? К. Чр. 68.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 103.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БРЯЗКУН"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БРЯЗКУН"
Заколо́чувати, -чую, -єш, сов. в. заколоти́ти, -лочу́, -тиш, гл. 1) Намѣшивать, намѣшать, наболтать, разболтать, — напр. муку въ водѣ и пр. Висівок там заколоти. Хата, 178. 2) Только сов. в. Произвести ссору, раздоръ, смуту.
Запіка́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. запекти́, -чу́, -че́ш, гл. Запекать, запечь. Неначе згага запекла. Шевч. 402. Запікають товсті стегна (теличі), обід спорадили. Рудан. І. 75.
Засо́вгати, -гаю, -єш, гл. Зашаркать (ногами).
Злотити, -чу, -тиш, гл. Золотить. Грин. III. 48. Ширинку шила, золотом злотим. Гол. IV. 535.
Моркоті́ти, -кочу, -ти́ш, гл. Бормотать. Жид хату закладав, то моркотить (Богу все молиться). Ном. № 898.
Повгнічувати, -чую, -єш, гл. Вдавить (о многомъ).
Подніпрянщина, -ни, ж. Поднѣпровье.
Попок, -пка, м. 1) Ум. отъ піп. 2) = жидок 2. 3) = попичка. Вх. Пч. II. 13.
Стариґай, ґая, м. = стариган. Конст. у.
Такса, -си, ж. Такса.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БРЯЗКУН.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.