Витрушувати, -шую, -єш, сов. в. витрусити, -шу, -сиш, гл; 1) Вытряхивать, вытряхнуть. Жарину витрусити з халяви. Останній шаг витрушує шинкарці.
2) Находить, найти при обыскѣ. Трушено його й витрушено крадене полотно.
3) — сажу. Чистить, вычистить печную трубу.
Густоволо́сий, -а, -е. Съ густыми волосами.
Карасьча, -чати, с. = карася́.
Погойднути, -дну, -неш, гл. Покачнуть (растеніе или что-либо висящее). Вітер повійне, погойдне те поліно, то воно об дерево й стукає.
Понадбірати, -ра́ю, -єш, гл. Отобрать часть (во множествѣ). Понадбірай картоплі з мішків, а то такі повні, що й не зав'яжеш.
Порозгойдувати, -дую, -єш, гл. Раскачать (во множествѣ).
Пошинкувати, -ку́ю, -єш, гл. Позаниматься продажей спиртныхъ напитковъ.
Притамувати, -му́ю, -єш, гл. Задержать, придержать.
Ревучий, -а, -е. Ревучій. По колізеї ревучим громом пронеслась і стихла буря. Щоб лани широкополі і Дніпро, і кручі були видні, було чути, як реве ревучий.
Сваволя, -лі, ж. Своеволіе. Добра та ладу не бум. а були тільки бучі, колотнеча та сваволя. Синочку, Ясеньку, мене Кася не слухала, в сваволю вдавалася.
2) Своевольная женщина. Яка ж у тебе дочка-сваволя.
