Відтручення, -ня, с. Отталкиваніе, оттѣсненіе.
Воювати, -воюю, -єш, гл. Воевать. Моли б, Боже, воювати, щоб шаблюки не виймати. Яким мечем воював, таким і поліг. Мене хочуть воювати. Царь царя потугою воює.
Замогти́ Cм. замогати.
Корпати, -паю, -єш, гл. Ковырять. ко́рпати о́чі. Укорять, попрекать. Як побачить було, що хто где на коняці, то так і заздрить очима, і ну корнать очі чоловікові своєму.
Обобічний, -а, -е. Находящійся по обѣимъ сторонамъ рѣки.
Операч, -ча, м. Кресло.
Подвоїтися, -двоюся, -їшся, гл.
1) Раздвоиться.
2) Противорѣчить самому себѣ. Він подвоївся: раз казав, що нічого не бачив, а вдруге признався, що бачив.
Спотикати I, -ка́ю, -єш, гл.
1) Спотыкаться. Свої білі ніжки на сире коріння, на біле каміння спотикає. Іде козак, коня веде, а кінь йому спотикає.
Трость, -ти, ж. 1) Раст. Arundo Phragmites L. 2) Каждая тростина отдѣльно. 3) Вѣтки, прутья. Клала би вна мости з калинової трости. 4) Зубья въ блят'ѣ. 5) = тро́ста. Трость з коня йде. Ум. тро́стка. На тому кріслі сидить пан Іван.... тонкою тросткою підпірається.
Ущипливий, -а, -е. Ѣдкій, колкій. Лаялись словами ущипливими. Гірка його розмова, ущипливі слова.
