Амі́нь, нар. 1) Аминь. 2) Употребляется какъ существительное м. р. въ значеніи: конецъ, смерть. Амінь тобі буде. Мовчи, а то тут тобі й амінь!
Ґерува́ти и ґирува́ти, -ру́ю, -єш, гл. 1) Править возомъ, лошадьми. 2) Направлять возъ, катя его задомъ впередъ, держась за оглобли. 3) Направляться. Ґируємо аж у саму столицю. 4) Срывать, стаскивать. Хуртовина назад бідаху пре, за поли смикає, відлогу з пліч ґирує. 5) Запрашивать (о цѣнѣ). Що це він ґерує? Дорого ґерує за вола. Cм. Керувати.
Жува́тися, -жую́ся, -є́шся, гл. Щось цей хліб не жується, — черствий.
За́рязь, -зі, ж. Раст. Hieracium aurantiacum.
Лі́рик, -ка, м. Лирикъ, лирическій поэтъ. Всі лірики об'являються змолоду.
Печовий, -а́, -е́ Къ печи относящійся.
Поскінний, -а, -е. = плоскінний.
Прилабузнитися, -нюся, -нишся, гл. Подольститься, подойти. Прилабузнивсь до Киприди.
Ступа 2, -пи, ж.
1) Шагъ, слѣдъ, стопа. Пішов буцім то в город тихою ступою. Ой ступай же, кониченьку, тихою ступою. ступо́ю. Шагомъ. Їде собі ступою.
2) Слѣдъ.
3) вовча ступа. Раст. Lycopus cxaltatus. Вовча ступа пустила широке листя.
Татусів, -сева, -ве = татусеньків.
