Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кожушина

Кожушина, -ни, ж. Тулупъ болѣе легкій. Вас. 154. Ой загину, дівчино, загину, викинь мені вікном кожушину. Чуб. 5. 57. То ви, діду Панасе, вмієте й кравцювати?.. Пошиєте ж мені кожушину, як прийде зіма. Левиц. І. 101.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 263.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОЖУШИНА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОЖУШИНА"
Барок, -рку, м. Поперечная палка для привязыванія постромокъ къ запряжкѣ; валекъ.
Безконешний, -а, -е. Безконечный. І немає злому по всій землі безконечній веселого дому. Шевч. безконешна писанка = безконечник 2. Сим. 233.
Вирізнятися, -няюся, -єшся, сов. в. вирізнитися, -нюся, -нишся, гл. Отличаться, отличиться, разниться отъ другихъ.
Вистрелювати, -люю, -єш, сов. в. вистрелити, -лю, -лиш, гл. Выстрѣливать, выстрѣлить. Той стрілець вистрелив, убив вовка. Рудч. Ск. І. 72.
Зятній, -я, -є. Принадлежащій зятю. Прибулося тещі зятнії діти колихати. Ном. № 4910.
Розчепіритися, -рюся, -ришся, гл. Растопыриться.
Самоходник, -ка, м. Въ сказкѣ эпитетъ сказочнаго быстроногаго бычка. Чуб. II. 241.
Свійський, -а, -е. Домашній. Кожний свійський птах сусідивсь до людей в солом'яній хатині. К. Дз. 137. Коли нема диких (качок), то з досади і свійських лущить. Стор. 1. 233.
Уплямити, -млю, -миш, гл. Запятнать. Вплямив усю сорочку.
Царів, -рева, -ве Царевъ, царскій. Боюсь царевих собак. Ном., заг. № 134.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОЖУШИНА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.