Відвійок, -йка, м., иногда во мн. ч. відвійки. Щуплое зерно, которое при вѣяніи падаетъ въ срединѣ между мякиною и полновѣснымъ зерномъ. Бідний (сіє) самий послід, уже одвійок од пшениці.
Дохо́джувати, -джую, -єш, гл. 1) Кончать, кончить хожденіе. 2) Донашивать. Доходювали свої сіртуки, то що, щоб по жнивах ( = по екзаменах у семинарії) надіти рясу й підрясник.
Порошник, -ка́, м. Рогъ для пороха.
Слізливий, -а, -е. Слезливый, любящій плакать.
Стадник, -ка, м.
1) Пастухъ лошадей. У Гребинки повидимому пастухъ рогатаго скота: Вже панський стадник Опанас, покинувши товар, що пас, з кишені витягнув сопілку.
2) Жеребець при стадѣ кобылъ.
3) Быкъ при стадѣ коровъ.
Хитромовний, -а, -е. Витійскій. Шкода слави твоєї, вродливая, краска країно! Шкода твого Парфенона, шкода театрів твоїх, шкода Солонових прав, хитромовних річей Демосфена.
Хращати, -щу, -щиш, гл. О дергачѣ: кричать.
Цюник, -ка, м.
1) = воробець тростяний. Cм. воробець 2.
2) Маленькая серебряная монета, выкапываемая въ землѣ.
Шлюха, -хи, ж. Шлюха. Кабашниці-шлюхи. Смерть шлюха.
Щедро нар. Щедро; въ изобиліи.