Випивати, -ва́ю, -єш, сов. в. випити, -п'ю, -єш, гл.
1) Выпивать, выпить. Випивай до дна, щоб велика росла. Горе — море: пий його, не вип'єш. він випивши, він трохи випивши. Онъ подъ хмелькомъ. ви́пити повну, не малу, т. е. випити повну чарку горя, лиха. Узнать много горя. Він же з мене і кров виссе.... Не даром його жінка така замліла та занепала. Випила, видно, не малу, добра душа, на своєму віку.
2) Выѣдать, выѣсть. Жук хліб випиває. — очі. Выклевывать, выклевать глаза. Яструби з орлами випивали очі.
Відсип, -пу, м. Плата частью продукта за рушенье пшена. Товкла в нас просо за одсип.
Гилля, -лі, ж. = гілля. Шукай собі або глибокої води, або високої гіллі.
Надбива́тися, -ва́юся, -єшся, гл. сов. в. надби́тися, надіб'ю́ся, -єшся, гл. Надбиваться, надбиться.
Насмішкуватий, -а, -е. Насмѣшливый.
Обсмоктати Cм. обсмоктувати.
Пакосний, -а, -е. = пакісний.
Пейстрий, -а, -е. Пестрый. Кобила його пейстра — усі добре знають, а він каже ворона.
Позагрібати, -ба́ю, -єш, гл. Загресть (во множествѣ).
Приярок, -рку, м. Небольшой оврагъ, отрогъ оврага.
