Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

луста

Лу́ста, -ти, ж. Ломоть, кусокъ. У мене лусти хліба нема. Черк. у. Луста м'яса. ЗОЮР. Хоч яшна луста, да пшенишне слово. Ном. № 12920. Ум. лустка, лусточка. Хто лустку дасть на чужині, водицею його напоїть? Не пожинала лусточки хліба, ні ложечки соли. Чуб. V. 124.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 382.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛУСТА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛУСТА"
Бабе́шки, -шок и -шків, ж. мн. Внутренности животнаго, потроха. Я ниньки варила вареники з свинячими бабешками. Шейк.
Бзичати, -чу, -чиш, гл. = дзичати. Вх. Лем. 391.
Куш! или а куш!, меж. Крикъ, которымъ гонять овецъ. Kolb. І. 65.
Плишка, -ки, ж. = плиска в). Шух. І. 89.
Позростатися, -таємося, -єтеся, гл. Срастись (во множествѣ). Кущі глоду, терну і шипшини позростались ніби. Стор. МПр. 110, 111.
Поміст, мо́сту, м. Полъ деревянный. Сим. 2. Шух. І. 93. А в нашого Галайди хата на помості. Шевч. 209. Дожидайся мене, серденятко моє, гей та до себе в гості, як виросте в тебе трава на помості. Мет. 23. У дівчини чорнявої ввесь двір на помості. Мет. 90. Як шкваркне об поміст. Мнж. 7.
Посел, -сла, м. 1) Посолъ. ЗОЮР. І. 163. Цо п'ять раз посли посилала, а за шостим разом сама поїхала. Чуб. V. 1068. 2)перепієць 2. Валк. у. Ум. послонько. Чуб. V. 275.
Тапчанник, -ка, м. Мастеръ, дѣлающій тапчани. Шейк.
Тре нар. Сокращ. треба. Тре тим рогом чесатися, котрим можна дістатися. Шейк.
Уплутати, -ся. Cм. уплутувати, -ся.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЛУСТА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.