Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

луста

Лу́ста, -ти, ж. Ломоть, кусокъ. У мене лусти хліба нема. Черк. у. Луста м'яса. ЗОЮР. Хоч яшна луста, да пшенишне слово. Ном. № 12920. Ум. лустка, лусточка. Хто лустку дасть на чужині, водицею його напоїть? Не пожинала лусточки хліба, ні ложечки соли. Чуб. V. 124.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 382.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛУСТА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛУСТА"
Жму́рити́ся, -рю́ся, -р́ишся, гл. 1) Щуриться. 2) Играть въ жмурки. Щетину із свиней смалили, або жмурились по кутках. Котл. Ен.
Загорідка, -ки, ж. Ум. отъ загорода.  
Зала́тувати, -тую, -єш, сов. в. залата́ти, -та́ю, -єш, гл. Заплатывать, заплатать, ставить, поставить заплату. Дай мені смоли обідраний бік залатати. Рудч. Ск. II. 14.
Мерга́снути, -сну, -неш, гл. Стемнѣть, сдѣлаться пасмурнымъ. Вх. Зн. 35.
Моркв'яни́й, -а́, -е́ Морковный. Їхав ляшок моркв'яний, коник буряковий. Чуб. V. 1161.
Начерпнути, -пну, -не́ш
Помолити, -лю, -лиш, гл. Заставить (ребенка) молиться Богу, говоря ему молитву, которую ребенокъ повторяетъ. Ти, старий, хоч би дитину Богу помолив. Золотонош. у. А я скажу татові, що ти мене Богу не помолив. Харьк. и Екат. г.
Пугарь, -ря, м. Стаканъ. Шух. І. 101. Ум. пугарчик.
Роздобича, -чі, ж. Добыча, раздобываніе. Поїхали вони на роздобичу. Чуб. II. 251. (Змій) полетів кудись на роздобичу. Грин. І. 162.  
Учительчин, -на, -не. Принадлежащій учительницѣ. Шейк.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЛУСТА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.