Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

лусь!

Лусь! меж. Выражающее: 1) Легкій трескъ, щелканіе, хлопаніе. Прилетіла гуска, крилечками луска. Таки лусь! таки лусь! прийди, серце Петрусь! Грин. III. 656. 2) Ударъ. Прийшов чоловік до вовка: лусь, лусь! кийком. Рудч. Ск. І. 21.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 383.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛУСЬ!"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛУСЬ!"
Букивчак, -ка, м. Зябликъ, Fringilla coelebs. Вх. Уг. 228.
Вандрівець, -вця, м. = мандрівець. Желех.
Вилежувати, -жую, -єш, сов. в. вилежати, -жу, -жиш, гл. 1) Вылеживать, вылежать У Пилипівку піч як море — не виспиш і не вилежиш її. 2) Пролеживать, пролежать. От я зіму вилежала. Ном. № 13923.
Вінчання, -ня, с. Вѣнчаніе. Май має, коса грає, од вінчанім йдучи. Н. п.
Лу́пання, -ня, с. Миганіе (хлопаніе глазами).
Невигідно нар. Неудобно.
Перемняти Cм. переминати.
Повстище, -ща, с. У гребенщиковъ: кусокъ сукна на доскѣ, о который труть гребенку при ея полировкѣ. Вас. 163.
Цубірка, -ки, ж. = білка, Sciurus vulgaris. Вх. Зн. 78.
Шептати, -пчу, -чеш, гл. 1) Шептать. Тихо стало в хаті, тілько наймичка шептала: «Мати.... мати.... мати....» Шевч. 107. Пішов шелест по діброві, шепчуть густі лози. Шевч. 31. про тебе і в шпиталях шепчуть — говорятъ хвастливому. Ном. № 2584. 2) О знахарствѣ: пришептывать. Не так буде, як ворожка шепче, а так буде, як Бог дасть. Ном. № 234. 3) Наговаривать, наушничать.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЛУСЬ!.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.