Дзюри́ти, -рю́, -ри́ш, гл. Течь тонкой струей. Кров дзюрить, булькотить з спини. Так за шию й дзюрить.
Дрі́бни́й, -а́, -е́. усѣч. форма: дрібен. 1) Мелкій, дробный, небольшой, маленькій. Дрібні речі у кошик поклала. А я ж тую дрібну ряску зберу у запаску. Заганяла дрібні пташки до бору. Сію конопельки дрібні зелененькі. Шкода як умре, бо дрібні діти має. 2) Мелкоузорчатый. Вийди, вийди, дівчинонько, під вербу густую, нехай же я подивлюся на плахту дрібную. 3) Густой, частый. Дрібен дощик іде. За дрібними слізоньками світоньку не бачу. Когда говорится о слезахъ, существительное часто опускается. Дрібними вмився. Покотились дрібненькі з очей. дрібни́й лист. Мелко и густо исписанное письмо. Ум. дрібне́нький, дрібне́сенький, дрібню́ній. Та й знов мережать захожусь дрібненьку книжечку. Листячко дрібнесеньке. Дрібнюні, як пшоно, червоні квіточки.
Жир, -ру, м. 1) Жиръ. То з жиру дуріють; собаки з жиру казяться. 2) Кормъ, пропитаніе, добыча (у дикихъ звѣрей). Качки полетіли на жири. 3) Орѣшки изъ дерева букъ. 4) Трефовая масть (въ картахъ). Ум. жиро́к.
Заболоти́тися, -чу́ся, -ти́шся, гл. Забрызгаться грязью, испачкаться въ грязи.
Индор, -ра, м. = индик.
Коцюба, -би, ж.
1) Кочерга. Мовчи, суко, чорт з тобою! ось я тебе коцюбою!
2) Названіе вола съ выступающими впередъ и расходящимися въ стороны рогами, концы которыхъ загнуты наружу.
Понамилювати, -люю, -єш, гл. Намылить (во множествѣ). Понамилюй сорочки.
Роспирскуватися, -куюся, -єшся, сов. в. роспи́рскатися, -каюся, -єшся, гл. Разскакиваться, разскочиться въ разныя стороны, разбрасываться, разбросаться. Зерно не роспирскувалося, а падало в дучай.
Теперісінько, теперісічко, нар. Какъ разъ теперь, именно теперь.
Хурда, -ди, ж. Больныя или захудалыя овцы, выдѣленныя въ особое стадо.
