Кликати, кличу, -чеш, [p]одн. в.[/p] кликнути, -кну, -неш, гл.
1) Кричать, подавать голосъ. Володарь, володарьку, одчинь ворота! Чого хочете, чого кличете? Кликне-покликне Филоненко, корсунський полковник. Дума.
2) Звать, призывать, сзывать. Чи ти чула, дівчинонько, як я тебе кликав? Кличе мати вечеряти, а донька не чує. Не прийшов я кликати праведників. Клич громаду! Употребляется также съ предлогомъ на: от брат приостав трохи та й кличе на мене. Съ измѣненнымъ удареніемъ: кликнути. Позвать. Пійдіть, гінця мені кликніте!
8) Называть (по имени). Ой ти дівчино, ти мила моя! як же тя кличе мати твоя?
Наперебеса́ нар. — нести́. Нести что-либо какъ бесаги, т. е. перекинувъ черезъ руку, черезъ плечо.
Опад, -ду, м. = ожелест.
Пересвідчуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. пересвідчитися, -чуся, -чишся, гл. Убѣждаться, убѣдиться фактически, увѣриться. Тепер тільки Дашкович пересвідчився в тім, що Воздвиженський засватався.
Підпідьом! меж. для выраженія крика перепела.
Плюскота, -ти, ж. Плескъ. Вода... без розливу і без плюскоти вже точиться ледві, ще видная, та вже не чутна.
Полячок, -чка, м. Ум. отъ поляк.
Схизмат, -та, схизматик, -ка, м. Раскольникъ, еретикъ; названіе иновѣрцевъ у католиковъ.
Улякатися, -каюся, -єшся, сов. в. улякнутися, -нуся, -нешся, гл. Пугаться, испугаться. Та тоді й улякнувся: Боже мій, шо я наробив! Ой як дівча ся улякло, на коліна пред ним клякло. А ти, дівча, не влякайся....
Шолудивий, -а, -е. Паршивый. Шолудиве порося і в Петрівку змерзне. З шолудивою головою та в дух.
