Бець, -ця, м. Родъ большого хлѣба? Беця їм спечу.
Блуд, -ду, м. 1) Блужданіе. блудом ходити. Блуждать; не знать, куда идти, что дѣлать. Тра, щоб у селі були такі, котрі перед ведуть, а без їх блудом люде ходять. у блуд піти. Пойти блуждать. А третяя дочка у блуд пошла, приблудилася да й у луг темний. 2) Нечистая сила, сбивающая съ дороги. Як кого нападе блуд, нехай згадає, в який день було Різдво, візьме землі з під ніг і посипле собі на голову. Як на чоловіка блуд нападе, то серед села дороги не найде. Блуд мі сі вчепив. Чи ті блуд напав? Ты съ ума сошелъ? 3) Родъ дѣтской игры. 4) Блудъ, прелюбодѣяніе. А вслід летить янголь його, а його ввіщає, на гріх, на блуд, на розбойство не допущає.
Відщепляти, -ля́ю, -єш, сов. в. відщепити, -плю, -пиш, гл. Отщеплять, отщепить, отдѣлить.
Вс... Cм. ус....
Здо́вга нар. Длинно. Оріт же, синки, а здовга нивки, а здрібна скибки.
Обельцяний, -а, -е. Сдѣланный изъ обельців. Обельцяне колесо.
Обтирати, -ра́ю, -єш, сов. в. обітерти, обітру, -реш, гл. Отирать, отереть. Ісус почав обтирати ноги рушником. Ой обтерла чорні очі й брови як шнурочок. Обітре рукавом.
Осадчий, -чого, м. = осадник.
Підданство, -ва, с.
1) Подданство.
2) Состояніе въ крѣпостной зависимости.
Помірниця, -ці, ж. Бочка, въ которую ссыпаютъ зерно мельнику.
