Виказувати, -зую, -єш, сов. в. виказати, -жу, -жеш, гл.
1) Обнаруживать, обнаружить, открывать, открыть, высказывать, высказать. І ушки в мене сміються, так ними (дітьми) втішаюся, та їм сього не виказую. Виказує на тебе, що ти з ним крав.
2) Выговаривать, выговорить, высказывать, высказать. Лає чоловіка та виказує.
Куріти, -рію, -рієш, гл. Быть пыльнымъ, пылить. Кропить дощик дороженьку, да щоб не куріла. Тепер не курітиме, — дощик пройшов. Знов щось куріє, тільки не туди, а відтіль ближче, ближче, пил такий збива.
Ми́сочка, -ки, ж. 1) Ум. отъ ми́ска. 2) Блюдце. Батя... почали виставляти на стіл стакани та мисочки.
Погукнути Cм. погукувати.
Полик 2, -ка, м. Вышитые наплечники женской сорочки. В кожної сорочки з поликами. Полики шовкові лосняють, літа мої минають.
Розчолопати, -паю, -єш, гл. = розшолопати. Бач коли розчолопав, що воно й як діється.
Спосібно нар.
1) Пригодно, нужно.
2) Удобно. Возом спосібніш їхати, ніж дрогами. Куди йому спосібно йти.
Токмачити, -чу, -чиш, гл. = товкмачити.
Уколядувати, -дую, -єш, гл. Заработать пѣніемъ колядокъ.
Хвиґа, -ґи, ж.
1) Винная ягода, Finis carica L. А діточкам черевички, хвиґ та винограду.
2) хви́ґи-ми́ґи. Лакомства, сласти. Були там і всякі панські шпундри, і витребеньки, і хвиґи-миґи, і дуже добре частування.
