Гроба́рь, -ря́, м. Могильщикъ, гробокопатель. Дістали від гробаря кістку з мерця. Була раз холера, і вмірало дужо людей. Так гробар дужо мусів гробів копати.
Ізж.. Cм. зж.
Калина, -ни, ж. 1) Раст. калина, Viburnum opulus — дерево и ягоды. Та висип же, мила, високу могилу, та посади, мила, червону калину. Ой у лузі на калині зозуля кувала. 2) Дѣвство, а также кровавый знакъ на сорочкѣ послѣ перваго совокупленія. Темного лугу калина, доброго батька дитина: хоть вона по ночах ходила, та калину при собі носили: купували купці — не продала, прохали хлопці — вона не дала, шовком ніженьки зв'язала, за всіх тому Іванку держала. калину ламати — въ свадебныхъ пѣсняхъ: терять дѣвство. калину стратити. Потерять дѣвственность. 3) Названіе вола или коровы темнокрасной масти. Ум. кали́нка, кали́нонька, кали́ночка. Зашуміла шабелька, як в лузі калинка. Ой у лузі калинойка, там дівчина походила, калинойку поломила. Зацвіла калинонька в лузі. Будуть пташки прилітати, калиноньку їсти. Ой припну я коня коло калиночки. Ла зацвіла калинонька к Роздву... У нашої Мар'юхни на подолі.
Кряжити, -жу, -жи́ш, гл.
1) Усердно работать, не разгибая спины.
2) Заботиться, радѣть. Лежень лежить, а над ним Бог кряжить. Стара, було, так і кряжить за дітьми, щоб ніхто не зобідив. За ним кряжили, значить жаліли, що наче він справний, щоб не рощитать його.
Обування, -ня, с. Надѣваніе обуви, обуваніе. Чого ти, наймитку, так рано встаєш? — Та я то обуванням, то одяганням надолужу. Ум. обуваннячко.
Повикручувати, -чую, -єш, гл. То-же, что и викрутити, но во множествѣ. Він їй руки повикручував. Гляди ж, добре повикручуй сорочки, щоб не текло з їх.
Попереорювати, -рюю, -єш, гл. То-же, что и переорати, но во множествѣ.
Прибиватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. прибитися, -б'ю́ся, -б'є́шся, гл. Приходить, прійти, пріѣхать, зайти, заѣхать, попасть куда. Шукаючи, заблудила. Ой прибилась до риночку. Блукаючи по Україні, прибивсь якось я в Чигирин.
Узяти, візьму, -меш, гл. 1) Взять. Верни моє, візьми своє. Взяла коня за гнуздечку. Як оке мені, козаченьку, раненько ходити? Як візьмеш ти за рученьку, не мусим пустити. Візьмем її додому, нехай вона у нас живе. А із школи його взявши, коня купила. бог його взяв. Онъ умеръ. нехай його лихий візьме. Чортъ бы его взялъ. 2) Достать, добыть, взять. Ми народ не вольний — де нам взяти. 3) Получить. взяти в шкуру. Быть побитымъ, получить порку. Виграв батько справу: взяв у шкуру і додому пішов. 4) Надѣть. Треба сорочку білу взяти. І як прийшов до хати, та взяв білу сорочку та і вмер. 5) Взять, приняться, начать, пуститься, стать. Виймив шабельку, взяв калину рубати. Як узяв він їхати. Тоді він взяв та горобців наслав. Взяла дівчина білі руки ламати. 6) — кого́ (за себе). Жениться на комъ. Люблю я дівчину, треба її взяти. Як заслужиш пару волів і ясну оружину, — яку схочеш, таку й возьмеш молоду дівчину. Яка з тебе хазяйка буде? Та тебе ніхто не візьме за себе. Візьмеш мене за жінку. 7) Охватывать. Юнону взяв великий жах. Кн. Взяла мене журба й туга: зосталася я без друга. узяли його думки та гадки. Сильно онъ задумался. 8) — го́ру. Взять верхъ, побѣдить. 9) — жаром. Бросить въ жаръ. Пропасниця вже морозом перетрусила та взяла жаром. Черномор. 10) — за ні за-що. Ни во что поставить, пренебречь. Взяли сиротину люде за ні за що, люде говорять: «сирота ледащо». 11) — на зуби. Бранить. Питався чорт баби: що о Бозі говорять люде? Славлять, величають! А що о мені? Якось вас дуже на зуби взяли. 12) — натуру. Усвоить привычку. 13) — ненависть на ко́го. Возненавидѣть кого. Яке моє життє буде? Та й її, як я візьму на неї ненавість. 14) — свою волю. Дѣлать по своему, какъ себѣ угодно, что хотѣть, то и дѣлать. Ой що узяв Дніпр та свою волю: свої бережечки промиває, а лиманські коси засипав. 15) — у залі́за, у кайдани. Заковать въ цѣпи, въ кандалы. 16) — у ясирь. Взять въ плѣнъ. 17) — шлюб. Обвѣнчаться. Я з Києва повернуся, та й візьму шлюб з тобою. Пішли до церкви і взяли шлюб.
Чепія, -пії́, ж. = чепіга 1.
