Балакати, -каю, -єш, гл.
1) Бесѣдовать, болтать, калякать, разговаривать. Звичайно за слівцем балакали по слову. За рученьки біленькі взявшись, балакали то сяк, то так. балака таке — не своє. Говоритъ вздоръ.
Біжак, -ка, м. Степная узенькая тропинка.
Блягузкати, -каю, -єш, гл. Молоть вздоръ, болтать.
Викохувати, -хую, -єш, сов. в. викохати, -хаю, -єш, гл.
1) Взлелѣивать, взлелѣять, воспитывать, воспитать. Викохав дитину в добрую годину. Викохав я дівчиноньку людям, не собі. Викохала, випестила, та й обоє покинули. Викохала свою дівочу красу.
2) Выращивать, выростить (животное, растеніе). Хто ж викохав таку гнучку в степу погибати?
Джигону́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Сильно хлестнуть, ударить. 2) Сильно ужалить. Дрік як джигоне ту кобилу. Джигонула здорово гадюка.
Досвітча́ний, -а, -е. 1) Предразсвѣтный. 2) Сдѣланный во время до́світок. Це ранішня робота, а це досвітчана. досвітча́на ма́ти. Женщина, въ домѣ которой собираются до́світки.
Зачерева́тіти, -тію, -єш, гл. 1) Отростить брюхо. Доки їж, то не забагатієш, а зачереватієш. 2) О женщинѣ: забеременѣть.
На́ковань, -ні, ж. Маленькая наковальня.
Небіж, -божа, м.
1) Племянникъ.
2) Бѣднякъ, горемыка. Роби, небоже, то й Бог поможе.
3) Часто такъ называетъ старшій лѣтами или положеніемъ младшаго: старикъ — парня, хозяинъ — работника. У Шевченка («Не журюсь я, а не спиться») такъ называетъ женщина влюбленнаго въ нее. Усе світять ті блискучі твої чорні очі, мов говорять тихесенько: «Хоч, небоже, раю?».
Розігнути, -ся. Cм. розгинати, -ся.
