Годитися 1, -джуся, -дишся, гл. 1) Условливаться, соглашаться. Годись на рік! що схочеш? 2) Мириться. Як посварилися, так і досі не хотять годитися, 3) Быть годнымъ, годиться. Тепер я сама побіжу, ти нікуди не годишся. 4) Уговариваться, условливаться. Жид годився з наймичкою (наймаючи). 5) Безлично: годиться, годилося. Годится, слѣдуетъ, прилично. Кров не водиця, розливати не годиться. Квочку годиться підсипати в неділю. Так не годиться говорити. Для годиться. Для приличія. Він робить це для годиться.
Обночуватися, -чуюся, -єшся, гл. Стать на ночлегъ.
Одужувати, -жую, -єш, сов. в. оду́жати, -жаю, -єш, гл. Выздоравливать, выздоровѣть. Нехай одужає і буде жива. Хворого-недужого як помаслосвятять, та як одужа, то тоді вже неможна йому лихословити.
Перехрищувати, -щую, -єш, сов. в. перехристи́ти, -щу, -стиш, гл. = перехрещувати, перехрестити. Як побачить було хорошу пані або жидівку, то й перехристить у свою віру.
Підпанок, -нка, м. Служащій у барина, въ экономіи. Не так пани, як підпанки. Панам, підпанкам і слугам давали в пеклі добру хльору.
Подрукувати, -ку́ю, -єш, гл. Напечатать (во множествѣ).
Порозштовхувати, -хую, -єш, гл. Растолкать (многихъ).
Рісувати, -су́ю, -єш, гл. Складывать складками.
Розноситися 2, -шуся, -сишся, гл. Слишкомъ часто возиться съ чѣмъ, говорить о чемъ. Розносивсь (з чим) як в писаною торбою.
Цінитель, -ля, м. Цѣнитель, оцѣнщикъ.
